Державний переворот 29 квітня 1918 р

План.

1. Державний переворот 29 квітня 1918 р в УНР і встановлення гетьманату

П. Скоропадського.

2. Зміни у внутрішній і зовнішній політиці Української держави. Державний лад.

3. Судова система і правохороні органи. Правова система.

1.Державний переворот 29 квітня 1918 р в УНР і встановлення гетьманату П. Скоропадмький.

В умовах іноземної окупації одночасно з втратою популярності Центральної Ради поширювався рух проти неї. Частина селян і міського населення прагнула встановити інший порядок. Своє розв’язання проблеми намічали й німці, передбачаючи в нових умовах нажитись за рахунок пограбування України.

Навесні 1918 р у києві було створено Українську народну громаду,до якої вступило багато старшин 1-го Українського корпусу та козаків з Вільного козацтва. Громада зав’язала тісні стосунки з партією українських хліборобів-демоккратів та з “Союзом земельних власників”, а у середині квітня 1918 р – і з німецьким командуванням. На одній з нарад німецького та австрійського командування було вирішено, зважаючи на неможливості співпраці з Центральною Радою, підтримати іншу владу, яка б встановилася внаслідок перевороту. Новий уряд передбачалось утворити у формі диктатури, з твердою владою, без народного представництва, принаймі на перший час. За найкращу форму влади було визнано гетьманат. Кандидатами на гетьмана називали різних осіб, у тому числі Є. Чикаленка – багатого поміщика, видатного громадського діяча, а також П. Скоропадського – колишнього командира 1-го Українського корпусу і почесного отамана Вільного козацтва. Кандидатура Є. Чикаленка незабаром відпала.

29 квітня у Києві відбувся хліборобський з’їзд,організований з ініціативи

“Союзу земельних власників”, на якому генерала Павла Скоропадського було проголошено гетьманом України. У ніч з 29 на 30 квітня його прибічники захопили усі державні інституції й найважливіші об’єкти. Місце УНР заступила Українська гетьманська держава.

Свою діяльність Скоропадський розпочав з відмови від соціальної політики Центральної Ради і обіцянок повернути життя “в норомальне річище”. У концентрованому вигляді все це містится в “Грамоті до всього українського народу” від 29 квітня 1918 р., уякій шлося, перш за все, проти захист інтересів власників.

2.Зміни у внутрішній і зовнішній політиці Української держави.

Державний лад.

Декларована Скоропадським ідея сильної влади політичних і соціальних реформ втілилась у затверджених ним 29 квітня 1918 р. “Законах про тимчасовий державний устрій України”. Так, виключно гетьману належала “влада управи” в усій Українській державі, він призначав “отамани Ради Міністрів” і за його поданням затверджував “Кабінет у повнім його складі”. Так само він і “скасовував” його. Гетьман виступав також як “найвищий керівничий всіх зносин української держави з закордонними державами” і “верховний воєвода української армії і флоту”, здійснював помилування.

Більше того, гетьман уособлював не тільки виконавчу, а й законодавчу владу, адже саме він “стверджував закони і без його санкції ніякий закон не міг мати сили”. Парламент же “Законами про тимчасовий державний устрій України” не передбачався.

Що стосується Ради Міністрів, то на неї покладалися “напрямок і об’єднання праці окремих секцій” (тобто відомств) по “прикметах як законодавства, так і найвищої державної управи”. Раду міністрів очолював Отаман –Міністр , а “керування” її справами покладалось на Генерального Секретаря і “підлягаючу йому державну Генеральну Канцелярію”. Щоправда, через деякий час Отаман-Міністр став називатися традиційпно – головою Ради Міністрів, а Генеральний Секретар – державним секретарем.