„Початки руїни. Петро Дорошенко. Занепад козаччини на Правобережжі. Розвиток війська на Лівобережжі”

вщини , особливо ж околицi Гуманя , Чигирина , Бiлоi Церкви й Радомишля. Повстанцiв рахували на кiлька тисяч , але вони рiдко творили бiльшi загони як 300-400 людей. Значнiшi сили зiбрав тiльки Максим Залiзняк , який i уживав титулу гетьмана.Востанне гайдамацький рух проявився 1788р пiдчас т.зв.<<волинськоi тривоги>>.

Розвиток вiйська на Лiвобережжi. Коли на правобережжi козаччина все бiльше занепада , лiвобiчна Украiна досить скоро перемогла безладдя й дiйшла до кращоi органiзацii.Днiпро заслонював ii вiд заходу , на цiй межi

Стримувалися польськi походи . Татари забiгали тут рiдше , нiж на Правобережжя , турки нiколи не сягнули у своiх завоюваннях. Населення було густе бо iз равого боку тиснулися туди втiкачi;тут розвинулося високо господарство i настав добробут.Лiвобережна Украiна була залежна вiд Московщини , але в першi десятилiття московська влада трималася ще правних форм i не мiшалася занадто у внутрiшне життя краiни.Серед таких вiносин i козацьке вiйсько не занепадало, а поступало вперед у своiм розитку.

Рiвночасно з Тетерою гетьманував на лiвобережжi Iван Брюховецький (1663-1668р) . Вiндобув булаву завдяки чернi , яку вмiв зедати собi cвоею красномовнiстю й демагогiею .У полiтицiбув дуже необережний , довiряв цiлком Московщиннi й погодився на те щоб на Украiнi стояло залогами 11500 московського вiйська,i то на утриманнi украiнського скарбу. Позитивною стороною його дiяльностi було, те що вiн упорядкував вiйськовий скарб , покасував усякi самовiльнi реквiзицii, й установив постiйнi податки на утримання вiйська .В боротьбi з Тетерою й польським вiйськом 1663р показався добрим полководцем , очистив остаточно Лiвобережжя вiд ворожих вiйськ i заняв частину Правобiчноi Украiни. У лютому 1668р вiн несподiвано повернувся проти московських залог i при силував iх уступити з Украiни. Повстання було переведене так зручно i так складно , заскочило москалiв , що вони майже без опору покинули Украiну це також доказ талановитосi Брюховецького. Але загинув вiн марно , убитий юрбою.

Його наслiдники Демян Многогрiшний (1668-1389р) та Iван Самiйлович (1672-1689р) мусiли наново прийняти московський протекторат , хоч на лекших умовах , бо московськiзалоги на Украiнi зменшено й гетьманський уряд мав бiльшу свободу рухiвю. Многогрiшний хоч без ширшоi освiти, був дуже енергiйний i консеквентний , старався високо поставити авторитет гетьмана так , що старшина закидала йому абсолютизм. Також прикладав велику вiн вагу до дисциплiни у вiйську , гостро карав i рядових козакiв козакiв i так само старшину .<<Поки я гетьманом , поти буду усмирювати самовiльникiв, кiлько в мене сили >>,заявив вiн полковникам . Вiн тримав при собi вiддiл чужоземного вiйська ,а на радi у Глуховi 1669р утворив окремий полк вiйська , що мав поповнити службу безпеки т.зв. компанiйцiв

Для розвитку вiйська мало значення й те , що тодi вперше утворено на Гетьманщинi почти.

Самiйлович дiйшов до булави як проводир старшинськоi олiгархii , що усунула Многогрiшнього.Але у своiй полiтицi вiн iшов шляхом свого попередника , а власне змагав до сильноi влади гетьмана над вiйськом .I хоч у соцiальних справах годився зi старшиною , то як керманич держави ,

був неуступний i переводив на свою руку те , що вважав за конечне з державного погляду.Так , проти рiшень ради , вiн утримав дальше наймане ,

<>вiйсько ; так само завiв новi податки на вiйськовi потреби. Вiн утутворив також формацiю бунчукових товаришiв , почесний вiддiл при боцi гетьмана , де вiйськову службу поповнили сини старшин , що згодом займали вищi вiйськовi уряди. Самiйлович змагав до обеднання цiлоi Приднiпровщини пiд своею булавою , успiшно реалiзував з Дорошенком , остаточно перетягнув на свою сторону правобiчнi полки i приняв титул гетьмана обидвох сторiн Днiпра. Сильно офортифiкував Чигирин двiчi обороняв перед турками , яких привiв Юрiй Хмельницький . А потiм, як довелося внаслiдок мирових умов , залишити Правобережжя , вiн умiло перевiв тамошне вiйсько й населення на свою сторону. Поборював сильно автономнi змагання Запорозькоi Сiчi , обсадив своею залогою Кодак i старався утримати Запорiжжя пiд cвоiм наглядом.У травнi 1687р з наказу царя , Самiйлович вiдправився разом iз московським вi йськом на Крим. Козацького вiйська було 20000 наказним гетьманом назначено гетьманового сина Григорiя . Вiйська пiшли на низ Днiпра , перейшли Кiнськi Води й увiйшли у Великий Луг . Але татари запалили степ i щерез те треба було вертатися назад . Московський воевода , князь Голiцин ,зробив виновником невдачi обох Самiйловичiв ;

гетьмана зсином ув’язнили й заслали на Сибiр.