„Початки руїни. Петро Дорошенко. Занепад козаччини на Правобережжі. Розвиток війська на Лівобережжі”

почали грабувати й козацькi землi й вивели у Крим велику силу бранцiв.

Юрiй Хмельницький утратив усякий авторитет i зрiкся булави 1663 р.

Ще меншу повагу в державi й у вiйську мав Павло Тетеря (1663-

1665р) ,наступник Ю.Хмельницького на Правобережжi . Хоч змолоду був козаком i потiм переяславським полковником, то вiйськовими справами займався мало ; нi в чому не пiдняв козацького вiйська . Не вмiв вiн втихомирити i громадськоi вiйни , а ще заохотити Яна Казимира виправитися на Лiвобережжя , влiтку 1663 р . Але лiвобiчнi козаки , козаки придопомозi Москви боронилися завзято i король не мiг добути бiльших мiст таких як Переяслав ,Нiжень ,Батурин i iн.Уцьому походi поляки увязнили старого полковника Iвана Богуна , пiдозрюючи його у зрадi , й розстрiляли його пiд Новгородом сiверським 27 лютого 1664р . Коли польське вiйсько з невдалого походу верталося в Польщу , на Правобережжi

вибухло повстання , особливо в полудневих полках . Перед у всьому вiв запо-

розький кошовий Сiрко , а при ньому рiзнi ватажки , як Iван Сербин ,Василь

Дрозд , Остап Гоголь , Семен Височан , галицький повстанець iз 1648р i iншi

<<Що козак , то був полковник , що сотник , то гетьман >>. Поляки намагалися придушити цей рух , але народнi ватажки боронилися завзято .

Найбiльш уславилося мiстечко Ставиче , що витримало тримiсячну польську

облогу.Серед пiдозрюваних в органiзацiiповстання був також Iван Виговський; з наказу вiйськового суду його розстрiляли пiд Ольхiвцем 16 березня 1664р . Тетеря втратив тодi всякий вплив i остаточно зрiкся гетьманства1665р.

Петро Дорошенко. До новоi органiзацii держави i водночас переформування козацького вiйська забрався Петро Дорошенко (1665-1676р)

Був вiн онуком гетьмана Михайла Дорошенка , з гордiстю згадував свого лицарського предка i чванився своiм козацьким родом.Вiйськову кареру починав у Чигиринi при боцi Богдана Хмельницького , як гарматнiй писар, тут добув собi широкий полiтичний свiтогляд i глибоке зрозумiння державних справ Украiни.З повною свiдомiстю зазначував вiн усе, що украiнський народ творить одну цiлiсть на цiлiй територii, вiд Перемишля i Ярослава по Сiвськ та Путивль, що колись на цих землях була одна держава, та що ввесь народ повинен змагати до обеднання пiд одною владою

В першу мiру старався вiн злучити разом розеднану Приднiпровчину, тим-

то гостро виступив i проти московського <<хлопа>> Брюховецького i протипольського ставленика Ханенка i проти <<покутного гетьманчика>>Много-

грiшного . Не завагався вiн приняти протекторат Туреччини, щоб найти опору проти iнших сусiдiв,що хотiли Украiну подiлити мiж собою.Але шляхдо обеднання народнiх сил вiн бачив не упримусi й насилi, а бiльше освiдомленнi й моральному впливi.<<Для цього непостiйного народу бiльше

значить незвичайну симпатiю i прихильнiсть, як суровiсть>>.I справдi цим

способом вiн добув собi незвичайну симпатiю i прихильнiсть, як нiхто iнший iз його сучасникiв. Витворив вiн присобi завзяте прибiчне вiйсько,т.

зв.серденят i з iх допомогою старався опанувати анархiю, що заливала Украiну та усунути з украiнських земель чужi вiйська.