Україна в період післявоєнної відбудови народного господарства (1945-1953)

ми приводами.Хоча на кінець 1945р. посівні площі дещо розширились,Україна про-

дала державі зерна на 40%менше ніж до війни.Та це неперешкодило державі прода-

вати зерно за кордон.А, що до селян то у1946р.на трудодень український колгоспник

одержував у середньому близько 1кг зерна, у 1950р.-1,2кг, у 1951р.-1,6кг.Окрім хліба

селянам видавали на трудодні гроші, відповідно-1,0;1,2;1,6 крб. Основним засобом існуваня селянства залишалися підсобні господарства,але умови для їхнього розвит-

ку були несприятливими.Сільськогосподарський податок нещадно душив селянство.

Вирощувати городину, мати сади,виноградники, тримати птицю, худобу було вкрай невигідно. Так, податок на городні культури був у 7,5раза вищий, ніж на зернові,опо-

датковувавсь фруктові дерева, кущі ягідників тощо.Це погіршувало і без того тяжке становище селян. У вищих ешелонах влади все це обгрунтовувалось необхідністю

примусити селянина більшу частину часу віддавати так званому ''громадському'' гос-

подарству, тобто колгоспам.

Зберігалось встановлене ще до війни обмеження у пересуванні колгоспників, на них

не поширювалося пенсійне забезпечення та виплати за тимчасовою непрацездатніс-

тю.На роботу в інші галузі народного господарства селянин міг влаштуватися лише з

дозволу, на основі відпускної довідки колгоспу.Таке закріпаченя продовжувалося аж

до загальної паспортизації села в 60-ті роки.

Відбудова сільського господарства в Україні проходила повільно.Капіталовкладення

в сільське господарство були недостатніми ,та й ці кошти часто не доходили до села-

і направлялиль в інші галузі, зокрема на оборону. Пріоритет надавався відбудові промисловості. В результаті технічна оснащеність колгоспів залишалися на низь-

кому рівні.У 1945р. в МТС,що обслуговували майже 28тис. колгоспів і радгоспів

України, налічувалося близько 50тис. тракторів, 15тис. причіпних комбайнів. Протягом першої повоєнної п’ятирічки кількість тракторів і комбайнів у МТС Ук-

Раїнської РСР збільшилась вдвічі, але помітних зміх у становище колгоспів це не

внесло.Держава, як і раніше, домагалася адміністративно-командними,а то й ре-

пресивними методами інтенсифікації праці в господарствах.