Україна в період післявоєнної відбудови народного господарства (1945-1953)

країн Європи. Вона виплавляла більше сталі на душу населення ніж Великобританія,

Західна Німечинна, та Франція,а за видобутком вугілля майже дорівнювала Зах.Німе-

чинні.Однак хоч українська промисловість порівняно з довоєним періодом стала на-

віть потужнішою її частка у загальнопромисловому виробництві Радянського Союза

впала, оскільки нові індустріальні центри, що виникають за Уралом, розвивалися ще

швидшими темпами. Зростання промисловості проте не привело до підвищення

життєвого рівня. Традиційно для радянського режиму нехтування випуском товарів

споживання дійшло до крайнощів:купити пару взуття, зубну щітку чи навіть буханку хліба було проблемою. На 1950 легка промисловість досягла 80%довоєного рівня.Купувати продукти споживання стало ще складніше внаслідок грошової реформи 1947р що девальвувала карбованець і призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми.Але ніде невдачі відбудови не виявилися з такою очевивидністю, як у сільському господарстві цій хронічно хворій галузі радянської економіки.З кінця 1940 років у державних установах запроваджено по суті цілодовий режим праці.Зроблено це було на догоду Сталіну, який, страждаючи від безсоння, тішив себе нічними телефонними дзвінками до підлеглих.

Відбудова промисловості була неможливою без широкого розгортання житлового будівництва.Мільони робітників, селян і службовців залишалися без житла.У роки

повоєнної п'ятирічки з руїн та попелу піднялися спалені міста, робітничі селища,села

України. Протягом 1946-1950рр. в Україні збудовано житла загальною площею46млн м.кв.Одночасно здійснювалися відбудова водогонів, налагоджувалася робота міського транспорту, в тому числі електричного, комунальних служб.Мільйони сімей

продовжували житии в бараках та комунальних квартирах.

ТРУДНОЩІ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ.

Сільське господарство залишалося у важкому стані.бракувало не тільки придатних для роботи тракторів, комбайнів, автомашин, а й навіть найпростіших землеробських знарядь, тягла.У плуг доводилося впрягати корів, а подекуди впрягалися й самі жінки-колгоспниці як основна сила землеробства.Багато земель за часи війни бу-

ли занедбані. Тим часом з партійними директивами необхідно було всіляко дбати

розширення посівних площ. Зменшувалося поголів’я худоби у тваринництві, гостро

бракувало кваліфікації кадрів.Жителі сіл були позбавлені свободи пересування, оскі-

льки не мали паспортів.Заробітня плата булла незначною.За таких умов виснажлива

праця колгоспників уже не забезпечувала зростання виробництва сільськопродуктів.

Навпаки сіське господарство стало в своїй основі руйнуватися.Це стало наслідком

деградації селянства, посилень пияцтва, масову втечу жителів села до міст під різни-