РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ. РОСІЯ КІНЕЦЬ СТАЛІНЩИНИ

Перемога сил антигітлерівської коаліції над си¬лами агресії у Другій світовій війні давалася до¬рогою ціною. Правителі СРСР свідомо занижу¬вали кількість загиблих, тому ще й досі невідоме точне число жертв Радянського Союзу у війні. За приблизними підрахунками, воно перевищило 27 млн. З чоловіків 1923 р. народження, тобто першого воєнного призову, живими залишилося лише 3 %.

Друга світова війна суттєво розширила кордо¬ни СРСР. На заході, за згодою союзників по ан¬тигітлерівській коаліції, до Радянського Союзу відійшла частина Східної Пруссії з Кенігсбергом (перейменованим на Калінінград). СРСР закрі¬пив окупацію Литви, Латвії та Естонії, відібрав у Фінляндії м. Петсамо (Печенга) з прилеглою територією. За угодами, укладеними радянським урядом з Польщею, Чехословаччиною та Руму¬нією, ці країни відмовилися від претензій на ук¬раїнські землі — Галичину, Волинь, Закарпаття та Буковину. Вперше за багато століть майже всі етнічні українські території з'єдналися в межах УРСР як складової частини Радянського Союзу.

На південному сході СРСР приєднав до себе Туву, яка до 1944 р. була самостійною державою. На Далекому Сході до Радянського Союзу відій¬шли Південний Сахалін та Курильські острови, які раніше належали Японії.

ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ

Воно було складним. У руїнах опинилося 1710 міст, понад 70 тис. сіл, близько 32 тис. фабрик і заводів. За чотири роки війни СРСР втратив третину національного багатства. Наслідки війни для одного з переможців були такими ж катастрофічними, як і для переможених Німеччини та Японії. До повоєнної розрухи додалися посухи та голод 1946-1947 рр.

Після закінчення війни радянське керівництво повернулося до реа¬лізації довоєнного плану, а саме - завершити будівництво соціалізму і розпочати перехід до комунізму. Шлях до нього мав пролягати через розбудову важкої промисловості, підвищення кількісних показників у металургії, енергетиці, нафто- та гірничодобувній галузях. Швидко¬го зростання промислового виробництва можна було б досягти шля¬хом підвищення ефективності праці, застосовуючи передову техніку, нові технології. Насправді ж у повоєнні роки цього домагалися шля¬хом нещадної експлуатації трудящих, особливо селянства, яке стано¬вило переважну більшість населення.

Командно-адміністративна система управління залишалася незмін¬ною. У перші повоєнні роки широко застосовувались методи масової мобілізації робочої сили, головно з сільської місцевості, для розчищен¬ня зруйнованих міст, відбудови фабрик і заводів, їхньою працею, а та¬кож зусиллями мільйонів демобілізованих відновлювалися Дніпрогес, шахти Донбасу, зводилися машинобудівні велетні на Уралі, відбудо¬вувалися металургійні заводи «Запоріжсталь», «Азовсталь» та ін. Мільйони в'язнів ГУЛАГу (рос.: Главное управление лагерей) рили Волго-Донський канал, будували Куйбишевську ГЕС, Норільський ме¬талургійний комбінат, видобували руду, валили ліс.

Відбудова господарства здійснювалася через перекачування кош¬тів з сільського господарства у промисловість шляхом нерівноцінного обміну між містом і селом. Ціни на промислову продукцію завищува¬лися, у той час як державні заготівельні ціни на продукцію села були символічними і навіть не покривали витрат на її виробництво. Відбу¬вався планомірний наступ на особисті присадибні господарства кол¬госпників. Кожне селянське подвір'я змушене було платити податок за землю, постачати державі визначену нею ж кількість м'яса, моло¬ка, яєць та інших продуктів. Часом доходило до того, що держава об¬кладала податком кожне плодове дерево, незалежно від того, плодо¬носило воно чи ні. З вересня 1946 р. розпочалася кампанія обмеження розмірів присадибних ділянок і городів. Сувора паспортна система, коли паспорт видавали селянам лише за згодою місцевої влади, пере¬творювала колгоспників на рабів комуністичної командно-адміністративної системи.

Продуктів харчування у країні катастрофічне не вистачало. З вес¬ни 1946 р. партійні функціонери розпочали «битву за врожай», вста¬новлюючи «на око» норми хлібозаготівель. Однак через літню посуху врожайність зернових виявилась значно нижчою, ніж передбачалося,

особливо в Україні, Молдавії, деяких областях Центральної Росії. Хлі¬бозаготівельні кампанії проводили під гаслом: «Боротьба за хліб - це боротьба за соціалізм». Колгоспників під страхом покарань змушува¬ли працювати протягом усього світлового дня з обов'язковим виконан¬ням норм. Вони були практично позбавлені можливості працювати на присадибних ділянках.Коли у селян повністю вилучили зерно та корми для худоби, настав голод, який узимку 1946-1947 рр. охопив майже всю Україну (крім за¬хідних областей), Молдавію, Ульяновську, Костромську та інші області Росії. Люди їли лободу, кору дерев, дрібних гризунів. Траплялися ви¬падки людожерства, що визнав у своїх спогадах тогочасний керівник українських комуністів Микита Хрущов. Близько мільйона жителів лише України померли в голодну зиму 1946—1947 рр. У той же час СРСР у 1946 р. безплатно поставив 1,7 млн. т зерна країнам-сателітам у Центральній і Східній Європі.