Магдебурзьке право

Під час Визвольної війни українського народу Київ став об'єднавчим центром української нації, ареною жорстокої політичної боротьби.

У серпні 1648 року київський бургомістр Кирило Мехеденко очолив загін міщан та козаків, які розгромили польський загін, а гроші, 30 тисяч золотих, захоплені в них, відвезли в Київ для передачі Війську Запорозькому, У грудні 1б48 року кияни вигнали призначеного королем війта А.Xодику, який підтримав гюльських завойовників. Новий війт Кирило Мехеденко, а після його смерті Богдан Сомкович, організували допомогу повсталим. Навесні 1649 року, коли на Україні розпочалася активна підготовка до відсічі агресору, київські ремісники виготовляли порох, зброю, військове спорядження для армії Богдана Xмельницького, Київський магістрат брав безпосередню участь у формуванні і спорядженні 17 сотень (1792 козаків) Київського полку.Враховуючи важливе стратегічне значення Києва, Богдан Хмельницький, а також царський уряд зберегли місцеві особливості адміністративного устрою міста, В «Статгях» Богдана Хмельницького, затверджених царем та Боярською думою в 1654 році, визначались привілеї Києва: підтверджувалось Магдебурзьке право на суд і самоуправління. Міщанам надавалось право торгувати в межах України без сплати мита. Міська адміністрація мала право збирати податки з продажу пива, , меду, вина, горілки, харчових продуктів, з перевозу через Дніпро і використовувати ці гроші на потреби міста,

Чотири грамоти від 16 липня 1654 року визначали особливий статус міста і його управління:

перша затверджувала Богдана Сомковича війтом, друга звільняла місто на 10 років від окремих податків, четверта визначала права та привілеї бурмистрів, райців, урядників, а також розміри платні із ратушних прибутків.

Перепис 1666 року дає уявлення про розвиток ремесел і торгівлі у Києві в другій половині XVII століття. В місті нари платні із ратушних прибутків.

Перепис 1666 року дає уявлення про розвиток ремесел і торгівлі у Києві в Другій половині XVII століття. В місті налічувалось 684 двори міщан, з них 209 ремісників і 30 купців, 33 ремісничі і промислові спеціальності, ІІ цехових об'єднань.

Київ у XVІІІ ст. складався з 3х частин, по суті, з трьох окремих міст: Подолу, Верхнього міста і Печерська. Кожна з них мала свою адміністрацію і управління, яке координувалося генералу-бернаторською владою, Подолом управляв виборний міщанський магістрат на основі Магдебурзького права. Верхнім містом — в основному, влада Києво-Софійського та Михайлівського монастирів і частково військова адміністрація, розміщеної тут частини гарнізону Печерськом управляв з 1711 року генерал-губернатор через канцелярію і частково влада Києво-Печерського монастиря, По адміністрації гетьманського управління в Глухові та управління Київського полку, який перебував у Козельці.

Самоуправління Подолу проіснувало понад 300 років. Магістрат провадив свою діяльність на основі наданих привілеїв польськими королями, царями і всеросійськими імператорами. Згідно з цими привілеями, він складався з 2х колегій, до яких входило 12 виборних осіб. Перша колегія керувала адміністрацією Подолу і вела міське господарство. Вона відала ремонтом укріплень, магістратською артилерією і міщанським озброєним корпусом, затверджувала цехові статути, збирала податки з торгівлі й цехові внески, утримувала пожежну команду, музикантів, організованих у цех з музичною школою при ньому, підтримувала зв'язок з гетьманською владою в Глухові, полковим і сотенним управлінням у Козельці, генерал-губернатором і вищою владою в Петербурзі. Головою колегії був війт, якого обирали, а з середини XVІIІ ст, призначав російський уряд, Війт займав цю посаду все життя. Членами колегії були 5 райців, що займалися різними галузями господарства і управління.

Друга колегія, судова, складалася з бурмистра і 5-ти членів — лавників (Суддів). Вона відала цивільними позовами і кримінальними справами, мала право виносити смертельні вироки.

Поступово міське самоврядування стало привілеєм групи заможних родин, які тримали у своїх руках посади війта, бурмистрів та райців, використовуючи ці, посади у власних інтересах Весь тягар податків вони переміщанства. Все це посилювало боротьбу між панівною верхівкою і міськими низами. Нерідко широкі кола міщан не підтримували магістрат. На околицях Подолу діяли повстанські загони. Відоме повстання бідноти на Подолі в 1748 році, яке міська влада з великими зусиллями придушила з допомогою війська.

Будинок магістрату — ратуша — містився на Подолі, на «торговій» площі, недалеко від Успенського собору. Спочатку це була одноповерхова дерев'яна споруда, вона згоріла під час пожежі 1718 року Новий кам'яний будинок ратуші подільські міщани збудували в 1737 році. На головному фасаді височила кругла вежа з годинником, яку прикрашав герб міста з зображенням архангела Михаїла. Цей будинок простояв до 1811 року, коли велика пожежа на Подолі знищила його.