СТРАТЕГІЯ ТА ПРОГРАМА КОНСТРУКТИВНОЇ СУСПІЛЬНО-ДЕРЖАВНОЇ ОПОЗИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УРСР

— маючи підтримку й захист світової громадськості, УГС стала першою легальною антимарксистською організацією, по суті, незареєстрованою партією, яка поставила своєю метою боротьбу за права людини й право нації на власне незалежне існування;

— УГС вперше відкрито навела контакти із засобами масової інформації країн західної демократії, зокрема із радіостанцією «Свобода», інформуючи світ про події й факти, пов’язані із своєю діяльністю, налагодила незалежну пресу, виховала кадри, які достойно представляють українську журналістику і сьогодні;— на мітингах і через самвидавчу літературу УГС викривала злочинну діяльність КПРС, зосуджувала її антилюдську марксистську ідеологію і тим приспішувала політичні реформи в СРСР, які призвели до дискредитації керівної ролі КПРС, а невдовзі і до розпаду СРСР;

— маючи велику підтримку серед громадськості, УГС домоглася права на санкціоновані мітинги, серед яких великого розголосу набули мітинги, приурочені відзначенню річниць прийняття Загальної декларації прав людини. На цих мітингах був проаналізований «ланцюг злочинів» антинародного комуністичного режиму;

— активне зростання кількості членів УГС, її вплив на громадськість спричинили до нездатності політичної поліції, якою був КГБ, контролювати ситуацію. Розгубленість, яка запанувала в партійних і репресивних органах, приспішувала розпад СРСР;

— зростаюча роль впливу УГС дала можливість легалізувати національну символіку (12 березня, 1 травня 1989 р.);

— одна з найбільших заслуг УГС у державобудівному процесі полягає в тому, що вона діяла не ізольовано, а в тісному контакті з іншими організаціями, в яких брала активну участь, — УКК, Товариство Лева, Товариство української мови, «Меморіал». Це створювало своєрідну коаліцію у боротьбі з комуністичним режимом;

— УГС підтримувала контакти з національно-визвольними рухами інших республік, налагодила зв’язки з політичними силами, що боролися за незалежність своїх республік, була ініціатором і брала активну участь у нарадах представників національно-демократичних рухів народів СРСР і установчих з’їздах альтернативних КПРС опозиційних партій, що заклало перші цеглини у підмурівок майбутніх міжнародних — міжпартійних і міждержавних контактів незалежної України;

— розуміючи необхідність консолідації національно-демократичних сил для здобуття державної незалежності України, УГС доклала чимало зусиль для створення НРУ, в роботі якого взяла активну участь.

Поїздки до Польщі керівників УГС заклали основу стосунків, які стали визначальними і для наших днів;

— домігшися зміни Закону про вибори до Верховної Ради УРСР, УГС взяла у виборах активну участь і здобула ряд мандатів (Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, Б. і М. Горині, Б. Ребрик, Л. Горохівський, О. Шевченко, І. Деркач, І. Макар);

— отримавши мандат народних депутатів, члени УГС доклали чимало зусиль для того, щоб Декларація про державний суверенітет України перетворилася на важливий документ українського державотворення;

— члени УГС-УРП доклали максимум зусиль, щоб 24 серпня 1991 року був прийнятий Акт про незалежність України.

Перелік цих пунктів дає підставу говорити про чималу питому вагу УГС-УРП у процесах українського державотворення і остаточного здобуття, у співпраці з іншими політичними силами, Україною державної незалежності парламентським шляхом.

Наступний етап діяльності легальної конструктивної опозиції в рамках існуючої УРСР — це діяльнсіть УРП, НРУ та інших політичних національно-демократичних сил у Верховній Раді, створення опозиційної фракції — Народної Ради у кількості до 100 депутатів. Як і в попередній період своєї діяльності, НРУ, УРП і всі, що приєдналися до Народної Ради, задемонстрували перевагу еволюційного шляху над революційним. Коли була складена Декларація про державний суверенітет України, опозиція, розуміючи, що перемогу слід здобувати крок за кроком, погодилася проголосувати чуже для опозиції кінцеве речення: «Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладення союзного договору». В результаті документ із майже конституційними розділами, в яких зазначено, що Українська РСР «має своє громадянство», здійснює верховенство на всій своїй території, «має право на свою частку в загальносоюзному багатстві», «забезпечує національно-культурне відродження українського народу», «має право на власні Збройні Сили», «самостійно створює банкову (включаючи, зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а за необхідності впроваджує свою грошову одиницю» — був прийнятий і став видатною подією політичного життя України, яка зробила перший крок до незалежності.