ІВАН ПІДКОВА
З часів свого виникнення українське козацтво виступає надійним оборонцем рідної землі від ворожих зазіхань. Водночас запорожці здійснювали сміливі експедиції на Крим та Чорне море, нерідко брали участь у міжусобній боротьбі претендентів на престол Молдавського князівства та Кримського ханства.
Влітку 1577 р. на Запорожжі активно готувалися до нового походу, оскільки за півроку татари двічі приходили в Україну, чинячи розбій і насильство над мирним населенням. У середовищі січовиків перебував і учасник багатьох військових експедицій відважний козак Іван Підкова, прозваний так за велику фізичну силу — він міг легко ламати підкови. Згідно однієї з легенд, Іван був братом молдавського господаря Івоні, вбитого турками в 1574 р. Виділявся серед запорозького товариства ясним розумом та незламною волею. Дізнавшись про існування Підкови, молдавани прислали на Січ депутацію із проханням прибути до Яс зайняти престол, на якому перебував посаджений турецьким султаном Мурадом III властолюбний і жорстокий господар Петро Кривий.
Боячись, що козацький похід викличе невдоволення уряду Речі Посполитої, молдавські бояри надіслали два листи, скріплені печатками впливових вельмож, на адресу київського воєводи Костянтина Острозького та барського старости Миколи Творовського із пропозицією посприяти Івану Підкові. Однак, зважаючи на існуюче перемир'я між Польщею і Туреччиною, представники властей не підтримали козацьку експедицію. Відмова надійшла Підкові і від короля Стефана Баторія — приятеля Петра Кривого. Крім того, Баторїй вбачав у козацтві зростаючу силу, яка починає самостійно вести зносини з сусідніми державами, й намагався не допустити її зміцнення.
Разом із соратниками Станіславом Копицьким і Стефаном Чапою Іван Підкова зібрав загін із 330 козаків. Військовим керівником, або ж гетьманом, на козацькій раді було обрано досвідченого Якова Шаха. Однак перший похід до Молдови виявився невдалим через велику перевагу сил Петра Кривого. Довелося відмовитися від наміченого й повернутися на Запорожжя.
Слідом за козаками молдавський господар послав до галицького каштеляна Яна Сенинського чауша турецького падишаха з вимогою заарештувати Підкову й суворо покарати його соратників. Звістка про похід стала відома і королю Речі Посполитої Стефану Баторію. Коронний гетьман Микола Сенявський отримав від нього наказ негайно схопити Підкову. Проте завдання виявилося нелегким навіть для трьох рот жовнірів на чолі з шляхтичем Боболецьким. Діставши збройну відсіч, у Немирові, вони ні з чим повернулися до столиці. Сенявський виправдовувався перед королем підтримкою непокірного козацького ватажка місцевими властями, зокрема намісником брацлавського воєводи Януша Збаразького. Урядник зухвало відповів королівському посланцю: «Видати тобі його я не можу, але й не захищаю, візьми його, якщо можеш».
Перебуваючи в Немирові, Іван Підкова зібрав новий загін і в листопаді вирушив до Молдови. Дорогою до нього приєднався Яків Шах. Тим часом, заручившись підтримкою півтисячного загону турецьких воїнів, назустріч козакам виступив Петро Кривий. Вирішальна битва відбулася на р. Прут поблизу столиці. Гориста місцевість не дозволила туркам використати перевагу в артилерії. Вже перша атака на козацький табір призвела до численних втрат серед війська Петра Кривого. Не вдалася спроба й оточити козаків, що змусило господаря прийняти рішення про відступ. Сам він покинув військо і втік до сусідньої Валахії, де господарював його брат.
29 листопада козаки з тріумфом вступили до молдавської столиці Ясс. Вони звільнили кілька сотень невільників, зокрема сина луцького судді Бокія. Цей відважний козацький ватажок під час однієї з сутичок з татарами був захоплений у полон і перепроданий туркам, які, сподіваючись на великий викуп, помістили молодшого Бокія до ясської в'язниці. В подяку за звільнення сина батько прислав на допомогу Підкові двісті вершників.
Новий господар призначив на посади вищих урядовців найближчих соратників: Шаха — управителем Молдови, Чапу — маршалом, Копицького — хотинським баркулабом. Крім того, для утвердження на молдавському троні потрібно було заручитися згодою турецького султана. Іван Підкова відправив до Царгорода велике посольство за хорогвою, яку султан надавав господареві Молдавського князівства.
Тим часом до Ясс наближалося військо Петра Кривого. На його прохання турецький султан надіслав допомогу — загони сілістрійського, видінського й бендерівського беїв. Переможна для козаків битва поблизу Доколина не додала надії на зміцнення позицій. На захист Петра Кривого виступив і польський король. Його брат, трансільванський правитель Христофор Баторій, спорядив велике військо і відіслав до колишнього молдавського господаря. Не довіряв Підкова і місцевим боярам, тому вирішив залишити Молдову.Захопивши у Яссах чимало трофеїв, серед них чотирнадцять гармат, Підкова вирушив на Вкраїну. Сувора зима із глибоким снігом не дозволила добиратися на Січ степом. Шлях козаків проліг через міста й села Поділля. Тим часом Баторій отримує грізного листа від турецького султана з вимогою покарати козаків, загрожуючи в іншому разі агресією. Реалізувати султанську вимогу король доручив брацлавському воєводі Янушу Збаразькому. У січні 1578 р. той зустрів Підкову поблизу Немирова, але не наважився вступити у бій, зваживши на силу козацького війська. Збаразький запросив Якова Шаха до брацлавського замку, де розповів про стурбованість короля козацьким походом до Молдови, що дало привід турецькому падишаху порушити перемир'я. Він просив гетьмана умовити Івана Підкову поїхати до Варшави, щоб заспокоїти Стефана Баторія й особисто розповісти про результат експедиції. Сам же Збаразький запропонував супроводжувати Підкову до резиденції коронного гетьмана. Однак у Барі Микола Сенявський заарештував козацького ватажка й відправив під охороною до варшавської в'язниці;