ГОЛОД 1932-33років НА УКРАЇНІ
Серед причин голоду в 1932-33 р.р. найголовнішим був перехід до примусової колективізації, що супро¬воджувалося злочинною політикою «розкуркулювання»., Змушені силою вступати до колгоспів, селяни вдавались до різних акцій протесту, аж до вирізання та продажу худоби. Відсутність матеріальної зацікав¬леності, причина якої крилась в продрозкладці, вира¬жалась у неприйняті ними колективної праці. Все це підривало продуктивні сили села.
Однак, розглядати голод 1932—1933 р.р. лише як результат сталінської колективізації було б неправиль¬ним. Адже врожай 1932 р. тільки на 12% був меншим середнього показника 1926—1930 р.р. Першою при¬чиною голоду слід вважати «підхльостування» індуст¬ріалізації, реалізацію нереальної програми будівництва фабрик і заводів, що в свою чергу вимагало все зрос¬таючого фінансування на закупку за кордоном необ¬хідного промислового устаткування. Однак в зв'язку зі світовою кризою ціни на світовому ринку на хліб впали. Тепер, щоб виконати заплановані закупки тех¬ніки, необхідно було збільшити експорт хліба. Що і було зроблено. Так, якщо у 1930 р. при зборі 835 млн. центнерів хліба було вивезено за кордон 48,4 млн. центнерів, то у 1931 р., коли урожай був значно меншим — 695 млн. центнерів хліба, на зовнішній ри¬нок було поставлено 51,8 млн. центнерів зерна.
Трагічні події на Україні були викликані також спробою з допомогою голоду зламати опір селянства колективізації.. Перший секретар ЦК КП(б)У С. Косіор підкреслював: «Куркулі хочуть задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду, ми перекинемо руку голоду на горло куркуля». В. Затонський говорив про голод як про засіб виховання непокірних стверджую¬чи, що «якщо вони помруть, це послужить уроком для інших». А К. Ворошилов відверто зізнавався: «Ми пішли свідомо на голод, тому що нам потрібен хліб».
Очевидно, що Сталін розглядав голод, як засіб боротьби з українським націоналізмом. Лідер біль¬шовиків підкреслював, що «...національне питання є селянське питання». Ототожнюючи цю думку, одна із газет в 1930 р. писала: «спеціальне завдання колекти¬візації на Україні полягає в тому, щоб... знищити соціальну базу українського націоналізму — індивіду¬альне сільське господарство».
В країні відбувалась постійна корекція планів хлі¬бозаготівлі в сторону їх збільшення. Спершу з уро¬жаю зерна 1930 р. вона визначалась в розмірі 430 млн. пудів. Потім поставку зерна збільшили до 440 млн., і, нарешті, до 490 млн. пудів. В 1932 р. план хлібозаго¬тівлі зріс на 44%. Чи була реальною можливість справитись із поставленим завданням? Безумовно, ні. Про це заявило і ряд господарств України. Проте керів¬ництво республіки вирішило будь-що добитися вико¬нання плану здачі хліба державі. На місця були ро¬зіслані директивні документи, про зміст яких можна судити по постанові Політбюро ЦК КП(б)У від 14 січня 1932 р. В постанові критикувалось керівництво Ново-українського району, яке, не дивлячись на поперед¬ження ЦК «своєю опортуністичною практикою..., ігно¬рувало роботу щодо мобілізації колгоспних мас, зокрема, колгоспного та бідняцько-середняцького ак¬тиву, на боротьбу з куркулем за виконання плану хлібозаготівель». Закінчувався цей і подібні йому доку¬менти репресіями проти посадових осіб, які не роз¬діляли авантюрних планів керівництва щодо хлібозаготівлі.
Непідготовленість до сівби, відсутність належного насіннєвого фонду затягнули посівну компанію до червня. Значні земельні масиви, які так і не були за¬сіяними, перетворились на розсадники бур'янів. Через відсутність догляду за просапними культурами, частина посівів загинула. Селяни, пограбовані хлібозаготівельниками, ще восени почали голодувати. Керівництво республіки спробувало применшити його масш¬таби. С. Косіор наголошував: «У нас є окремі випадки і навіть окремі села голодуючі, однак це тільки ре¬зультат місцевого головотяпства, перегинів, особливо стосовно колгоспів. Деякі розмови про голод на Ук¬раїні треба відкинути». І це говорилося в той час, коли населення половини сіл Зіновьєвського і Новомиргородського районів на Одещині опухло від постійного недоїдання. В такому стані перебувало від 30 до 50 смей в кожній сільраді. Злочинна бездіяльність міс¬цевих властей викликала обурення у селян. В листі Сталіну член Жмеринської партійної організації А. Беньківський жалівся, що «бідняки-колгоспники відк¬рито нарікають на Радянську владу і комуністів, і ніякої роз'яснюючої, заслонюючої роботи не ведеться. Районні керівники займаються самопостачанням, п'ян¬кою. Коні, худоба, свині і птиця по Жмеринському ра¬йоні дохнуть безпощадно».І все ж таки факт голоду керівництву республіки прийшлось визнати на третій конференції КП(б)У, що відбулась в липні 1932 р. Учасники конференції гово¬рили про низький рівень господарювання, який привів до втрати половини урожаю. Не виправила ситуацію і спроба добитися вищої продуктивності праці через впровадження трудодня, який повинен був врахувати не тільки кількісні, а й якісні результати роботи. Май¬же третина господарств України в 1932 р. не вела обліку трудоднів. Та і там, де це робилось, часто біль¬шість із них «заробив» управлінський та обслуговую¬чий персонал.
В результаті, у червні-липні 1932 р. Україна заго¬товила близько 3 млн. пудів хліба, що було значно менше в порівнянні із відповідним минулорічним пе¬ріодом. Розлючений Сталін зажадав пояснень. В облас¬ті було надіслано телеграми з вимогою вжиття негай¬них заходів щодо посилення хлібозаготівлі. Серпнева «атака» знекровила село і потік зерна помітно вщух. Реакція була класично-сталінська. 7 серпня 1932 р. приймається Закон про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності». Відповідно до цього законодавчого акту за розкрадання майна колгоспів і кооперативів передбачалась вища міра пока¬рання — розстріл, а за пом'якшуючих обставин — поз¬бавлення волі на строк не менше 10 років. В народі цей документ охрестили «законом про колгоспи». Тому назву йому дали в зв'язку з частим приміненням про¬ти осіб, які, рятуючись від голоду ножицями, зрізали колоски на визрілих полях. Коли почались жнива — з'явилися «несуни». Зерно виносили з токів у кише¬нях, за пазухою...