Участь Запорізьких військ у II світової війні
Ще в жовтні 1943 року фашистам удалося підірвати будинок станції. Знищити греблю їм перешкодили радянські розвідники і сапери. Командування фронтом доручило врятувати греблю воїнам 203-й, 244-й дивізій, 19-го окремого гвардійського батальйону мінерів. Знайти і знешкодити провід, що веде до вибухівки, викликалися добровольці — гвардії молодший лейтенант Н. Г. Куру заклик, гвардії сержант Н. X. Ямалов, гвардії рядові П. А. Стародубов, А. Шабанов, В. Д. Алуев і ін. Під командуванням гвардії капітана М. А. Сошинского вони, переборюючи неймовірних труднощів, під безупинним прицільним вогнем ворога, виконали завдання командування, врятували греблю гідростанції від повного руйнування. За цей подвиг учасники операції визнані гідними високих урядових нагород.
Для увічнення пам'яті радянських воїнів, що загинули в боях за греблю, на могилі Невідомого солдата в головного входу в гідростанцію споруджений пам'ятник. Сотні радянських воїнів за мужність, виявлена при форсуванні Дніпра, були нагороджені орденами і медалями СРСР, а 100 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу. Командирам— 866-го винищувального авіаполку П. М. Іванову, авіаційної ескадрильї гвардії старшому лейтенанту И. Н. Сытову, командиру роти, старшому лейтенанту В. И. Істоміну; групі розвідників — гвардії лейтенанту К. Е. Парамонову, старшому сержанту П. И. Галяткину; рядовим - К. Т. Великому, У С. М. Смоленському це високе звання привласнене посмертно. Іменами героїв П. М. Іванова, К. Е. Парамонова і В. И. Істоміна названі вулиці міста.
На фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо боролися десятки тисяч запорожців. Їхні ратні подвиги високо оцінила Вітчизна. Героями Радянського Союзу стали 12 вихованців Запорізького аероклубу. Одному з них, майору винищувальної авіації П. А. Брынько, уже на 20-й день війни за винятковий героїзм у повітряних боях з ворогом першому серед запорожців привласнене це почесне звання. За два місяці війни він збив 15 ворожих літаків. 14 вересня 1941 р. П. А. Брынько загинув у нерівному повітряному бої, захищаючи небо Ленінграда. Його ім'ям названа одна з вулиць у цьому місті. На початку війни звання Героя Радянського Союзу був визнаний гідним (посмертно) і командир стрілецького полку майор Г. В. Миклей. При обороні одного з західних ділянок державного кордону СРСР полк під його командуванням, стримуючи переважаючі сили ворога, знищив 72 танка, 928 гітлерівських солдатів і офіцерів, багато різної техніки.
Героєм Радянського Союзу став вихованець запорізького комсомолу В. П. Бабков, що відрізнився в повітряних боях під Сталінградом. Він зробив 450 бойових вильотів і знищив 23 ворожих літака. Підполковник авіації С. И. Маковский, що зробив 216 бойових вильотів і збив 37 ворожих літаків, в одному з повітряних боїв, ризикуючи життям, спас лейтенанта В. Г. Кузнєцова, що на підбитому "яструбку" змушене був приземлитися в тилу ворога. С. И. Маковский посадив свій одномісний "ЯК" поруч з підбитим, узяв товариша і, злетівши на очах у фашистів, повернувся на свій аеродром. У 1944 р. йому привласнене звання Героя Радянського Союзу. Цього високого звання визнані гідними також командир танкового батальйону майор А. Т. Удовиченко, батальйон якого звільнив у Білорусії і Литві 170 населених пунктів, знищивши безліч техніки і живої сили ворога; єфрейтор-зв'язківець М. Л. Воїнів, що забезпечив під ураганним вогнем супротивника безперебійний зв'язок із захопленого Разумовского плацдарму; командир партизанського з'єднання И. И. Копенкин; капітан Г. И. Несмашный, що здійснив
166 нічних вильотів для бомбардування ворожих тилів, під час яких знищив багато живої сили і техніки ворога.Ім'я В.А. Судца , що було слюсаря заводу « Комунар», особливо дорого запорожцям. Він був начальником військового гарнізону до війни, очолював оборону міста в перші дні війни, а в жовтні 1943 р. звільняв Запорожжя, командуючи 17-й повітряною армією. Згодом він став маршалом авіації, визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу, має 11 бойових орденів і багато медалей.
Вихованець запорізького комсомолу В. И. Кияшко не дожив до Дня Перемоги. Артилерист, старший сержант, він під час запеклого бою на підступах до Берліна був смертельно поранений у голову, але не залишив поле бою до останнього подиху. Звання Героя Радянського Союзу йому привласнено посмертно. Школа № 59, у якій учився В. И. Кияшко, а також одна з вулиць у правобережній частині міста названі його ім'ям.
Повними кавалерами ордена Слави стали запорожці гвардії старшина П. Я. Мусийченко — командир відділення саперів-розвідників і старший сержант С. Д. Долговец — командир артилерійського знаряддя, що почав війну в Запорожжя в зенітній охороні Дніпрогесу (тут бойовий розрахунок його зенітки збив "юнкері") і, що закінчив її на вулицях Берліна. Повернувши з перемогою в Запорожжя, обоє ветерана трудилися до відходу на пенсію: перший — слюсарем механічного заводу, другий — токарем дослідно-експериментального заводу. У боях з фашистами прославив себе колишній працівник "Запорожстали" И. К. Валюта. Вивезений гітлерівцями на примусові роботи в Німеччину, він біг, добрався до Словаччини. Ставши командиром словацького партизанського з'єднання ім. Чапаєва, Валюта протягом 1943—1944 р. брав участь у багатьох боях з ворогом, нагороджений знайомий "Зірка чехословацьких партизанів".
Запорожці свято чтут пам'ять радянських воїнів, що загинули смертю героїв у битвах за їхнє місто. У Запорожжя маються більш 40 пам'ятників, у т.ч. меморіальний комплекс на братській могилі солдатів і офіцерів, що загинули при форсуванні Дніпра в районі Дніпрогесу, а також пам'ятник воїнам, що форсували Дніпро південніше міста; військовий меморіальний цвинтар, алея Слави; пам'ятники робітником, що загинув під час Великої Вітчизняної війни, установлені на території "Запорожстали", Запорізького титано-магниевого комбінату, электровозоре-монтного заводу.