Академік Ю.М. Таран-Жовнір - вчений, педагог, ректор

У 1961 році він стає заступником декана технологічного факультету ДМетІ, працює над удосконаленням учбового процесу, організує роботу гуртків студентського наукового товариства, культурно-масову та спортивну роботу на факультеті.

У 1963 році К.П.Бунін запрошує Ю.М.Тарана до науково-дослідницького інституту чорної металургії Мінчормету СРСР. Він керує роботами, спрямованими на підвищення якості валового прокату і удосконалення металургійних технологій. Це процеси нескінченної прокатки, пресування брикетів залізорудної сировини, формування якісних злитків, одержання холоднокатаного листа.

В цей час у відділі працювало біля 40 співробітників різних спеціальностей – металознавці, термісти, металофізики, ливарники, прокатчики та ін. В швидкому розвитку відділа, в опануванні його лабораторної бази проявилися ділові якості, ініціативність і наполегливістьЮрія Миколайовича, вміння підбирати помічників і керувати ними. Відділ складався з кількох спеціалізованих груп, які досконало опанували окремі методики і працювали над самостійними питаннями в межах загальних наукових напрямів. Юрій Миколайович постійно вникав в діяльність кожної групи, забезпечував оперативне обговорення та використання отриманих результатів, не обмежуючи ініціативу кожного співробітника, не підганяючи його і не нав’язуючи інші підходи. Це в значній мірі сприяло зростанню кваліфікації співробітників, накопиченню оригінальних результатів, котрі швидко ставали дисертаційними темами.

Основні напрямки роботи Ю.М.Тарана в цей період – дослідження процесів кристалізації сірих (аустенітно-графітних) та білих (аустенітно-карбідних) чавунів, із особливою орієнтацією на проблеми термокінетики кристалізації, утворення кулеподібного графіту при модифіціюванні чавуну, будови первинного карбіду, конструкції евтектичних структур в сплавах заліза різного складу. Ним були виконані поглиблені дослідження впливу на механічні властивості виливків і на будову різних форм графітних кристалів у чавуні модифіціювання (магнієм, рідкоземельними елементами, іттрієм), вакуумування, перегрівання розплаву, процесів відбілювання чавуну. Вивчався також вплив мікролегірування та легірування (додаванням марганцю, хрому, ванадію, ніобію, бору та ін.) на структуру і властивості сірих та частково відбілених чавунів.

Очоливши у 1964 році відділ металознавства ІЧМ, Юрій Миколайович керував роботами, спрямованими на підвищення якості прокатних валків та удосконалення технологій металургійних виробництв, окремо, виробництва автолиста і сортового прокату для холодної висадки та калібрування. Роботи по удосконаленню технологій охоплювали вивчення структурних змін в сталі в осередку деформації при прокатці, особливостей формування макроструктури злитка напівспокійної сталі, вибору раціональних інструментальних матеріалів для ряда металургійних машин. Особлива увага приділялась доволі актуальній для народного господарства країни проблемі підвищення технологічних та експлуатаційних властивостей тонкого листа з низьковуглецевої сталі. Результати досліджень по цій проблемі сприяли впровадженню на “Запоріжсталі”, ММК і КарМК виробництва високоякісної листової сталі для вітчизняних автозаводів.

Захистом у 1969 році Ю.М.Тараном докторської дисертації “Генеза та морфологія евтектик сплавів заліза” успішно був підведений підсумок дослідженням процесу твердіння чавунів, у якому головну роль відіграє евтектичний розпад рідкого розплаву.

У 1972 році Ю.М.Тарана було обрано членом-кореспондентом, а у 1982 – дійсним членом (академіком) Академії Наук УРСР (нині – Національна Академія Наук України).У 1974 році Юрій Миколайович отримав пропозицію повернутися до ДМетІ на посаду ректора. Це була дуже серйозна пропозиція, по суті, мова йшла про крутий поворот в його житті. Будучи за природою і величезним досвідом роботи вченим-дослідником, за характером – доброю і м’якою людиною, яка не мала досвіду адміністративної і господарської роботи в великій організації, якою був ДМетІ, Юрій Миколайович повинен був залишити колектив і умови роботи, з якими зжився так міцно, як тільки це властиво його характеру вірної та надійної людини, і буквально пірнути в нову, багато в чому незнайому сферу діяльності. Юрій Миколайович зважува усі “за” і “проти”… Мабуть, остаточне рішення визріло після його фрази: “Все ж генетично я – викладач, вчитель. Це в мене від батька і матері. І було б нечесно порушити сімейну традицію. Ну, буду суміщати ректорство з науковою діяльністю”.

З 1974 по 2001 роки Ю.М.Таран – ректор ДМетІ, один із найвідоміших ректорів України. Під його керівництвом ведеться робота над удосконаленням учбового процесу з цілого ряду напрямків: розвиток інформаційно-регулюючої системи міжсесійного контролю, розроблення активних методів навчання, широке залучення студентів до участі в дослідницькій діяльності кафедр, стимулювання навчання науково-технічній творчості, впровадження комплексного дипломного проектування, комп’ютеризація учбового процесу та усієї життєдіяльності внз. Багато енергії і сил ректор вкладає в розширення учбово-матеріальної бази вузу, в будівництво нових учбово-дослідницьких корпусів, у створення нових факультетів і кафедр, у збільшення контингенту студентів і розширення спектру підготовки інженерів і наукових працівників. Саме Юрій Миколайович привів колектив ДМетІ, а згодом Державної металургійної академії України до найвищого рівня в Україні – Національної металургійної академії України (Наказ Президента України про надання статусу був підписаний у 1999 році).