Академік Ю.М. Таран-Жовнір - вчений, педагог, ректор

Юрій Миколайович народився 26 червня 1927 року в м.Новомосковську Дніпропетровської області, в інтелігентній вчительській сім’ї. У 1973 році він закінчив екстерном середню школу в м. Горькому.

Повоєнна Москва. Високий, худорлявий хлопчик, що приїхав на один день із Горького, із буйним рудуватим волоссям, у пошарпаних, не по зросту, брюках та у сорочці, яка вигоріла на сонці, вперше у столиці. Все цікаво. А для нього, заповзятого книжника, особливо цікаві букіністичні магазини. І раптом – Діккенс, “Записки Піквікського Клубу”! Не замислюючись, на останню десятку він купує книгу і “зайцем” повертається додому в Горький. Так відбулася перша зустріч Юрія зі славетним містером Піквіком та членами його клубу, так почалася любов до Діккенса, до англійського гумору, до книг, – любов, що зберіглася на все його життя.

У 1949 році Юрій Миколайович закінчив технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інститута. Вже у студентські роки його принадили металографічні дослідження сплавів. Великий вплив на формування його як професіонала-металографа здійснив член-кореспондент Академії Наук України, завідуючий кафедрою металознавства К.П.Бунін, який володів чудовим даром захоплювати своїх учнів дослідницькою роботою.

…Величезна кімната в комунальній квартирі на верхньому поверсі будинку № 11 по вулиці Дзержинського. У кімнаті – багато квітів в горщиках на вищербленій паркетній підлозі та на підвіконні, великий акваріум з буйними водоростями. На стіні над диваном величезна карта світу – Юрій дуже любив географічні карти. Біля протилежної стіни – металеве ліжко батьків, прикрашена хромованими кульками. Посеред кімнати над столом з “колишніх часів” на шнурах звисає з високої стелі шовковий абажур з торочками. Типова квартира-кімната у комуналці тих часів. Її відмінність становила лише величезна кількість книг, яким тісно на полицях і вони усюди – на підвіконні, на столі і навіть купкою у куті на підлозі. Тут любили книги і читали із захопленням усі – і мати Олена Семенівна, вчитель мови і літератури, і батько Микола Васильович, вчитель фізики і директор школи у Кайдаках (вдома його жартома так і звали: “директор”), і син Юрій. Взаємовідносини у сім’ї – дружні, поважливі. Батьківська та синова любов проявляються у взаємній повазі і безмежній довірі.

Дослідницьку роботу Ю.М.Таран розпочинає у 1948 році при проведенні аналізу структуроутворення в інструменті із швидкоріжучих сталей. Результати цих досліджень було використано при розробці технології виробництва литих фрез із швидкоріжучої сталі на Дніпропетровському Південному машинобудівному заводі. Саме при проведенні цих досліджень він познайомився із різноманітною морфологією карбідних евтектик, вивчення яких згодом стало головним напрямком його наукової діяльності.

Працюючи після закінчення вузу інженером-дослідником ЦЗЛ Південмаша, Ю.М.Таран займається удосконаленням технології виробництва деталей із чавуну. Це був період революційних новацій в світовому чавуноливарному виробництві, і бунінська школа металографів-чавунщиків займає провідні позиції в розробленні теорії нових високоміцних чавунів. Вступаючи 1951 року в аспірантуру до К.П.Буніна, Юрій Миколайовичобирає тему дисертаційної роботи, пов’язану із високоміцним чавуном, і одержує нові дані про фізико-хімічну природу та молекулярно-кінетичні закономірності формування кулеподібного графіту.

Гідно здивування, як Юрій Миколайович – аспірант, інтенсивно працював над дисертаційною темою. Структура графітових глобулів вивчалася на металомікроскопі шляхом послідовного фотографування перерізів після зішліфування буквально мікронних шарів. Для кожної чергової зйомки треба було відполірувати шліф, винайти в полі зору металомікроскопа потрібну глобулю, що саме по собі дуже складно, оскільки “картинка” змінюється при кожному зішліфуванні. Фотографували на скляні платівки, які складали в коробки від цигарок “Казбек”. І ось, коли коробок “Казбек” накопичилось кілька десятків (а в кожній – 6-8 платівок), виникла ідея фотографувати структуру в поляризованому світлі, оскільки при цьому она виглядає більш рельєфною. Рішення було прийнято без гаяння часу і … уся робота розпочалася з початку. Справжній приклад наукової сумлінності та працьовитості!

Після захисту кандидатської дисертації у 1954 році Юрій Миколайович працює асистентом, а з 1959 по 1963 рік – доцентом кафедри металознавства ДМетІ. В цей період він формується як педагог вищої школи, створює свої лекційні курси, пише учбові посібники.У 50-ті роки однією з особливостей ДМетІ була сатирична стінна газета “Крокодил”. Вона виходила приблизно раз на місяць та, звичайно, до усіх святкових дат. Біля кожного нового номера товпилися читачі, іноді цей натовп не сходив кілька днів. Теми підказувало саме інститутське життя, студентське середовище. Карикатури і дружні шаржі супроводжувались віршованими текстами. Яскрава, злободенна і неодмінно дотепна газета користувалась повагою і любов’ю. А випускав “Крокодил” майже стабільний склад редколегії. “Майже” тому, що в її постійному складі були такі незвичайні особи з числа викладачів інституту, як Всеволод Сігізмундович Гудинович, Юлій Натанович Гарбер, Анатолій Володимирович Праздников і, звичайно, Юрій Миколайович Таран.