Я.Г. Гололобов у культурно-громадському житті Катеринослава кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Покинувши Катеринослав, Гололобов не поривав зв’язків з краєм, постійно цікавився місцевим життям, реакцією катеринославців на внутрішні й зовнішні події того часу. Разом з родиною Гололобов часто приїздив до Катеринослава. У свою чергу, катеринославці, що навідувалися до Петербурга, відвідували Гололобових, які відзначалися своєю гостинністю. На усіх, хто знав Якова Георгійовича, він справляв враження впевненої, цілеспрямованої, енергійної особистості, оптимістичний настрій якої надихав й підбадьорював інших.
Широкій публіці Гололобов був відомий й як письменник. Найбільшу популярність здобула його повість “Вор”, що витримала кілька видань (СПб., 1886, 1887; М., 1894, 1897). Це психологічний твір про трагічну долю сільського парубка, який став жертвою бюрократичної влади і стихійної моралі сільської громади. Повість здобула схвальних відгуків критики. Перу Гололобова належать також: етюд “Прощай” (1885), оповідання “Разочарование” (1888), статті в катеринославських виданнях. Є відомості, що твори Гололобова друкувалися також у часописах “Голос”, “Неделя”, “Северный вестник” [28].Відомості про діяльність Гололобова перериваються 1915 р. Подальша його доля нам невідома. Однак про те, що з ним сталося, безумовно знав Д.І.Яворницький, тому що наприкінці 1920-х рр. в Дніпропетровському історико-археологічному музеї, яким керував Яворницький, працювала бібліотекарем донька Гололобова Ксенія (Оксана) Яківна. Додамо, що тоді ж працював ученим секретарем музею чоловік Ксенії Яківни Павло Євменович Матвієвський, який також навчався в аспірантурі під керівництвом Яворницького. Про те, що зв’язок Яворницького з родиною Гололобових не переривався свідчить і той факт, що коли Ксенія Яківна на початку 1920-х рр. навчалася в Петроградському університеті, в семінарі відомого вченого В.П.Адріанової-Перетц, вона листувалася з Дмитром Івановичем й брала активну участь у справі видання “Словника української мови” Яворницького в Петрограді [29]. Однак цей проект не здійснився.
Резюмуючи, зазначимо, що Я.Г.Гололобов, безумовно, посідав одне з провідних місць в колі катеринославських діячів кін. Х1Х – поч. ХХ ст., брав активну участь у створенні міської інфраструктури, у багатьох культурно-громадських починах в краї.
Література
1.Лазебник В.І. Столиця Придніпров’я (1881-1916 рр.) // Дніпропетровськ: Віхи історії. Дніпропетровськ, 2001. С. 88.
2.Дніпропетровський історичний музей (далі ДІМ). ДА. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 18.
3.[Оршер О.Л.] Литературный путь дореволюционного журналиста. М.; Л., 1930. С. 12-17; Русские писатели 1800 –1917: Биографический словарь. М., 1989. Т. 1. С. 616-617.
4.Лазебник В.І. Столиця Придніпров’я. С. 119; Вона само. Гололобов Яків Георгійович // Катеринослав – Дніпропетровськ 225: Видатні особистості та обличчя міста. Дніпропетровськ, 2001. С. 20; Абросимова С.В. Історія Катеринослава на сторінках видань губернського статистичного комітету // Грані. 2001. № 3. С. 9-12.
5.Наприклад, див.: Журналы Екатеринославской городской думы за 1905 год. Екатеринослав, 1906. С. 26, 49, 50, 67 та ін.
6.Див.: Вязигин А.С. Гололобовский инцидент. Харьков, 1909.
7.Русские писатели 1800-1917. С. 617.
8.ДІМ. Ф. 10. Арх-13263.
9.Там само. Арх-13289.
10.Там само. Арх-13264.
11.Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Дніпропетровськ, 1997. Вип. 1. С. 466.
12.ДІМ. Ф. 10. Арх-13274.
13.Там само. Арх-13275.