Я.Г. Гололобов у культурно-громадському житті Катеринослава кінця ХІХ - початку ХХ ст.

У краєзнавчих (й ширше – регіональних) дослідженнях біографічний жанр набуває особливого значення, тому що дозволяє спостерігати “результати” діяльності місцевих діячів минулого (у конкретних “об’єктах” духовної та матеріальної культури), і найбільш яскраво уявити історію ріднокраю в особах, що сприяє наслідуванню кращих традицій минулого, розвиткові історичної свідомості.

Особливою “насиченістю” активними діячами відзначаються переломні(доленосні) періоди в історії народів, держав, конкретних регіонів. Таким переломним періодом в історії Катеринославщини, в першу чергу самого міста Катеринослава, був кін. ХІХ – поч. ХХ ст., коли тут розпочалась, за образним визначенням письменника і журналіста В.Гіляровського, “залізна лихоманка”, а саме промислове видобування кам’яного вугілля і залізної руди, будівництво залізниці, металургійних заводів, кількість яких значно зросла (з 49 у 1880 р. до 194 у 1903 р.) [1].

Бурхливий економічний розвиток сприяв припливу в місто великих людських ресурсів, зростанню чисельності технічної та наукової інтелігенції, відкриттю нових шкіл, училищ, заснуванню першого в краї вищого навчального закладу – гірничого училища. Інтелектуальна еліта міста консолідувалася навколо Наукового товариства, губернської вченої архівної комісії (фактичного історичного товариства), інших культурно-освітніх товариств. Визначним культурним центром краю став обласний музей ім. О.М.Поля (1902). Внаслідок послаблення імперського тиску на українство (маніфест 17 жовтня 1905 р.), у жовтні 1905 р. в Катеринославі було створено культурно-освітнє товариство “Просвіта”, котре мало свій друкований орган “Дніпрові хвилі” й розгорнуло активну видавничу діяльність і пропаганду української мови, літератури, мистецтва.

Того часу в Катеринославі зосередилися значні кола службової, наукової і творчої інтелігенції. Однією із знакових особистостей Катеринослава кін. ХІХ – поч. ХХ ст. був Яків Георгійович Гололобов, який не “загубився” навіть у досить репрезентативному на яскраві особистості колі культурного-громадських діячів такого великого міста, яким був Катеринослав у зазначений період.

Я.Г.Гололобов прислужився Катеринославщині у царині статистики й видавничої справи, благодійництва й пропагування історії краю, участю у створенні гірничого училища та обласного музею ім. О.М.Поля, в організації ХІІІ археологічного з’їзду, що відбувся у Катеринославі у серпні 1905 р. У послужному формулярі Я.Г.Гололобов репрезентований як секретар Катеринославського статистичного комітету і редактор “Екатеринославских губернских ведомостей”, гласний міської думи і депутат Державної думи, журналіст і письменник [2]. Значних зусиль Гололобов доклав до вивчення і пропагування історії краю, сприяв розвиткові краєзнавчих досліджень, популяризації краєзнавчої літератури.

Відомостей про життя та діяльність Я.Г.Гололобова збереглося небагато. Здобула висвітлення передусім літературна діяльність Я.Г.Гололобова [3]. Окрім того, стислі біографічні дані й окремі аспекти його діяльності здобули висвітлення у розвідках сучасних дніпропетровських дослідників [4].

Народився Я.Г.Гололобов у 1855 р. в Коротоякському повіті Воронезької губернії, в родині потомствених дворян, закінчив воронезьку губернську гімназію, Олександрівське технічне училище (1879), два роки навчався за кордоном. Службу почав у грудні 1871 р. регістратором у коротоякському повітовому поліційному управлінні; у 1873 р. він став протоколістом коротоякської дворянської опіки, а у 1886 р. був обраний гласним коротоякської міської думи. У 1888 р. – земським гласним Коротоякського повіту.

Проте “зоряний” період в житті Якова Георгійовича пов’язаний з Катеринославом й розпочався у 1893 р., коли 1 січня вінбув призначений помічником правителя канцелярії катеринославського губернатора. Того ж року Гололобов став і редактором “Екатеринославских губернских ведомостей”, а з 1 січня 1899 р. – секретарем Катеринославського губернського статистичного комітету; у 1901-1902 рр. – членом катеринославської міської управи; у 1904 р. – радником катеринославського губернського правління; у липні 1907 р. виконував обов’язки катеринославського віце-губернатора. З жовтня 1907 р. й до 1914 р. Гололобов був зарахований до штату Міністерства внутрішніх справ; у травні 1912 р. призначений полтавським віце-губернатором (неодноразово виконував обов’язки губернатора), а 18 серпня 1914 р. призначений управителем Волинської губернії. Його праця була відзначена орденами: св. Анни 3 ст. (1901), св. Станіслава 3 ст. (1898) та 2 ст. (1904). Я.Г.Гололобов був одружений на Марії Семенівні Васильєвій і мав дітей: Оксану (Ксенію), Тетяну, Віктора та Катерину.Значне місце в житті Гололобова посідала депутатська діяльність. У 1897 – 1917 рр. він був гласним катеринославської міської думи, членом управи, працював в комісії по перейменуванню вулиць. Про його активну діяльність гласного міської думи свідчать виступи Гололобова на думських засіданнях [5]. 14 жовтня 1907 р. Яків Георгійович був обраний депутатом 3-ої Державної думи, на яку він покладав великі надії й поринув у вир політичного життя, закликаючи до активної діяльності й Яворницького. Діяльність Гололобова в Державній думі заслуговує на окреме дослідження. Тут лише відзначимо, що він був одним із засновників катеринославської “народної партії” (1905), яка увійшла у “Союз 17 жовтня” (октябристи). У 3-й Державній думі Гололобов належав до правого флангу октябристської фракції. У лютому 1909 р. він вийшов з партії октябристів [6] і створив “групу правих октябристів”. 1911 р. Гололобова, відомого його антисемітськими поглядами, обвинуватили у причетності до вбивства чорносотенцями (1908 р.) популярного катеринославського діяча, депутата 2-ої Державної думи, лікаря О.Л.Караваєва. Проте Гололобов оправдався й домігся для своїх обвинуватців покарання за наклеп [7].