Математик, літератор, громадський діяч Б.О. Маркович
Між 1887 і 1889 рр., Б.О.Маркович остаточно визначився з професійним вибором, відмовившись від попередніх планів на юридичну освіту [16, арк. 9]. Його життя остаточно пов’язане з літературою: від журналістської роботи і публіцистики, до виконання функцій посередника між літературним світом і М.О.Маркович. Б.О.Маркович бере на себе видання праць Марка Вовчка і свого дядька, Д.Писарєва. Об’їздивши все Поволжя, зробивши внесок у культурне життя Казані і Астрахані, Саратова, Катеринодару [16, арк. 23], на початку нового сторіччя Б.О.Маркович переїхав до столиці, де увійшов до життя столичної преси. Водночас, Б.О.Маркович не залишав своєї першої професії, і до історії вітчизняної науки він увійшов, перш за все, як математик, автор підручників з геометрії, які відзначались методичною цінністю [8].
З поверненням Б.О.Марковича до столиці, поновилось співробітництво з Д.Овсяніко-Куліковським [13, арк. 1], який залучив товариша до столичного журналістського бомонду. Спільні проекти, серед яких - робота над біографіями О.В.Марковича, М.Г.Чернишевського, М.І.Костомарова, пов’язують Б.О.Марковича з О.М.Пипіним [18]. Б.О.Марковичу доводилось зустрічатись з О.Ф.Коні [5].
Перші петербурзькі видання, в яких пощастило знайти тимчасову роботу провінційному журналістові і колишньому політзасланцю – “Среди провинций” та “Правительственный дневник” (1901 р.), згодом були “Санкт-Петербуржские ведомости” (з 1903 р.) [24] і “Свободный народ” [21, арк. 1-2]. З 1905 р. Б.О.Маркович стає постійним співробітником столичних “Биржевых ведомостей” [17; 1]. Попри постійні звинувачення у тому, що він оточив себе революціонерами і радикально настроєними журналістами [15, арк. 20], Б.О.Маркович працював у цій газеті довгий час. Тут він керував висвітленням внутрішньої політики, координував роботу авторів історичних нарисів [23].
Однією з тем, які приваблюють Б.О.Марковича-журналіста на межі ХІХ-ХХ ст., стає діяльність земств. Ще під час роботи у поволзьких часописах, він дбає про ретельне висвітлення земської діяльності, організовує редакційну роботу таким чином, аби представники преси були присутніми на найважливіших засіданнях земських органів і мали уявлення про “подкладку” вопросов и прений” [15, арк. 2], а також, разом з саратовським губернатором О.Косичем, розробляє проект упорядкування і публікації земських записок в Саратовській губернії [6].
Проживши наповнене пам’ятними зустрічами життя, Б.О.Маркович створює і бере участь у збиранні матеріалів до цілої низки біографій. Будучи одним з перших біографів батьків, Б.О.Маркович передає атмосферу свого дитинства, знайомить читача з своїми видатними батьками, турбуючись про збереження пам’яті і покладаючи початок вивчення діяльності О.В. і М.О.Марковичів [2; 3; 9; 12]. Героєм нарисів Марковича, був і його дядько по материнській лінії Д.І.Писарев [11; 27].Ще у 1872 р. Б.О.Маркович розробляє економічний нарисМар’їнської волості, який містить господарчі, демографічні, статистичні, агрономічні відомості, інформацію щодо тваринництва у вісімнадцяти досліджених селах [10]. Ставши журналістом, Б.О.Маркович у 1908 р. пише, на замовленнявидавництва “Мир”, історичний нарис “Царствование Николая І”. Публікації і особисті папери Б.О.Марковича дають можливість сформулювати його публіцистичне кредо. Від тексту, від інформації, що подається, автор вимагає, насамперед, доказовості, обґрунтованості і об’єктивності. Попри суворі вимоги до роботи і підкреслену математичність ходу думок, син своїх батьків, Б.О.Маркович не міг не цінувати легкості і образності журналістського слова, закликаючи молодих колег переймати найкращі здобутки майстрів літератури [12; 15].
Б.О.Маркович був представником інтересів своєї матері в останню добу її життя. Його зусиллями, за участі Чернишевського і Пипіна, видається і розповсюджується по бібліотеках країнивосьмитомове видання зібрання творів Марка Вовчка [18, арк. 3; 19, арк. 1-2]. За участі М.Грушевського, Б.О.Маркович видає твори Марка Вовчка на західноукраїнських землях [3].
Отже, можемо виокремити такі періоди життя Б.О.Марковича: юність, роки навчання у Петербурзькому університеті, що пройшли у революційній боротьбі і осягненні математики; заслання і життя на Поволжі, де Б.О.Маркович знаходить друге покликання свого життя - журналістику, і з бажанням реалізуватись на цій ниві перебирається у 1900 р. до столиці, відколи починається новий етап його життя. Верхня хронологічна межа комплексу джерел, за якими відтворюємо життєвий шлях Б.О.Марковича - 1915 р. Дехто з авторів повідомляє, що Б.О.Маркович помер у 1915 р. [28, с. 70]. Українські ж видання 1927-1929 рр. говорять про Б.О.Марковича як про живого на той час професора Ломоносівського університету в Москві [29].
Література
1.Анциферов В.А. Письмо к Б.А.Марковичу. – Інститут Російської літератури (далі – ІРЛІ). 9594.
2.Гнатюк В. Письмо к Богдану Афанасьевичу Марковичу. – ІРЛІ. 9596.
3.Грушевский М.С. Письмо к Б.А.Марковичу. – ІРЛІ. 9598.