Селянський рух на Чигиринщині у другій половині XIX ст
Висвітленню подій другої половини XIX ст., що мали місце на території Чигиринщини в сучасній історіографії належне місце відвів В. Лазуренко у навчальному посібнику "Історія Чигирин¬щини (з найдавніших часів до сьогодення)" [7]. Слід також відмітити книгу М. Бушина та В. Лазуренка "Витоки державності. Чигиринщина", в якій є розділ присвячений селянському руху на Чигиринщині в даний період [1].
Мета даної статті - дослідити селянський рух на Чигиринщині у другій половині XIXст., ввести до наукового обігу нові документи та факти, а також висвітлити маловідомі або ж несправедливо забуті події цього періоду.
Як засвідчує наявна у нашому розпорядженні статистика на кінець 50-х років XIXст. населення Чигиринського повіту сягнуло 147689 чоловіків. 50 % всіх державних селян Чигиринського повіту були малоземельними, а 71,2 % - безкінними, а тому, закономірно, нова хвиля заворушень, яка розпочинається наприкінці 40-х років XIXст., носила соціально-економічний характер.
Особливістю селянських рухів другої половини XIXст. на Чигиринщині, за словами тогочасного Київського генерал-губерна¬тора І. Васильчикова, стало те, що "в крестьянстве сильнее прочих мест сохранилось в памяти козачество".
Так, у 1846 р. в Чигиринському повіті з`являється листівка "Мо¬литва" із закликом визволити світ від "всякої загибелі". У 1855 р. в Жаботині Чигиринського повіту у зв`язку із селянськими завору¬шеннями з метою збереження урядового впливу на селянство буловведено війська. Під 1858 р. зафіксований виступ поміщицьких се¬лян Чигиринського повіту, а під 1860 р. - виступ селян села Івангород. У 1861 р. відбувся виступ селян всього Чигиринського повіту проти панщини та оброку. У Головківку було навіть введено війська |7,144].
Після скасування у 1861 р. кріпосного права, боротьба селян за землю та перерозподіл її за душами посилювалася і почала переростати в революційний протест проти царського уряду.
На території Чигиринського та Черкаського повітів таку боротьбу ("змову") очолив відставний солдат Хома Денисович Прядка із Сагунівки. Цей революційний виступ селян дістав назву Чигиринської змови [2, 199].
Для організації загального виступу селян Чигиринського і частини сіл Черкаського повітів Хома Прядка мав спільників у кожному селі, з якими тримав тісний зв`язок листуванням і особистими зустрічами. Він закликав селян відмовлятися від люстраційних списків та викупних платежів і підніматися на боротьбу з ненависними пригноблювачами [7, 144-145].
Особливо великі заворушення серед державних селян стались у 1875-1876 рр. У ті роки революційні народники Я. Стефанович, Л. Дейч та І. Бохановський готували на Чигиринщині повстання. Члени цієї групи від імені царя закликали селян до боротьби проти поміщиків, дворян, чиновників і "всіх вищих станів", за справедли¬вий переділ землі та підготовку збройного повстання. Народники використали царистські ілюзії селян, їх віру в царя-визволителя, поширювали серед них фальшиві, нібито затверджені царем документи - "Височайшу таємну грамоту" та "Обряд святої прися¬ги" [4; 5, 381; 10, 369-370].
Вони організовували серед місцевого селянства "Таємну дру¬жину". В результаті активної агітації народницької групи Я. Сте¬пановича на початку 1877 р. "Таємна дружина" була створена в селі Шабельники, а з часом і в інших селах ІІІабельницької, Адамівської, Чаплицької, Рацівської, Трушівської волостей Чигиринського повіту та селі Сагунівка Черкаського повіту [2,198; 6, 464; 9,331].
В перші дні створення "Таємних дружин" проходив масовий вступ до них селян. Так, наприклад, в селі Шабельники лише за період з 24 по 28 лютого в "Таємні дружини" вступило 280 місцевих селян, а до літа 1877 р. членами "Таємних дружин" було 967 осіб колишніх державних селян [9, 331].
За півроку до дружини вступило близько 2000 селян. Почали створюватися дружини також в Боровиці, Медведівці, Мельниках, Погорільцях, Розсошенцях, Суботові, Топилівці, Худоліївці, Ломоватому, Сагунівці тощо.
Вступаючий у "Таємну дружину" приймав спеціальну присягу при двох дружинниках - свідках, які у випадку, якщо присягаючий порушить присягу чи видасть кому-небудь таємницю товариства мали право і повинні були його вбити.
Найбільш активними організаторами і учасниками "Таємних дружин" були: відставний унтер-офіцер, селянин села Шабельники Юхим Олійник, вибраний отаманом дружин і який мав безпосередній зв`язок з Я. Стефановичем: Іван Пісковий - селяни села Мордви: Михайло Гудзь - селянин села Боровиці; Кузьма Прудкий і Лазар Тененик - селяни села Шабельники та інші учасники подій 1873-1875 рр., які пройшли школу тюремного ув`язнення [2,201].Учасники таємних дружин Чигиринською повіту вели пропа¬ганду і серед селян сусідніх повітів, вербуючи їх у таємні дружини. Наприклад, активний учасник таємної дружини, селянин села Топилівка Чигиринського повіту, Іван Сич проводив таємні сходки селян у селах Сагунівка і Ломовате Черкаського повіту, на яких обговорювалось питання про 12-десятинннй наділ землі на душу; і тут же ж І. Сич приймав присягу від селян, які вступали у таємну дружину. За свідченням черкаською повітового виконавця, І. Сич "приймав на себе обов`язки підбурювача селянства, на зразок того, як це робив селянин села Сагунівки Хома Прядка".