Д. Яворницький і П. Саладилов

Дмитро Яворницький — відомий український історик, архео¬лог, етнограф, фольклорист, один із фундаторів Катеринославсь¬кого історичного музею, громадський і культурний діяч, згодом академік ВУАН, «енциклопедист запорозького козацтва» [1].

Петро Саладилов — громадський діяч, полковник Генерально¬го штабу, високий урядовець Міністерства Внутрішніх Справ, член української громади й управи заснованого 1898 р. товариства ім. Т. Шевченка, співзасновник, разом з О. Лотоцьким і П, Стебницьким українського клубу «Громада» (1906) в Петербурзі, співробітник Головного артилерійського управління та Техноло¬гічного інституту [2].

Поки що виявлено лише листи П. Саладилова до Д. Яворницького, які зберігаються в особовому фонді останнього у Дніпро¬петровському історичному музеї і нараховують 23 листи [3]. Хроно¬логічний діапазон листів охоплює період з кінця листопада 1890 р. до половини лютого 1908 р., тобто близько 20 років Д. Яворницький і П. Саладилов підтримували стосунки, що були найбільш міцними протягом 1891 —1892 років, саме коли Д. Явор¬ницький мешкав у Петербурзі, де також жив та працював П. Саладилов.

Можливо, перша зустріч і знайомство Д. Яворницького з П. Саладиловим відбулися десь наприкінці грудня 1884 р.— у січ¬ні 1885 р. в помешканні М. І. Костомарова в Петербурзі. А з по¬ловини серпня 1885 р. Д. Яворницький остаточно переїхав з Хар¬кова до Петербурга [4]. Тут він одразу поринув у культурно-гро¬мадське життя північної столиці.

Д. Яворницький і П. Саладилов належали до найактивніших діячів української колонії в Петербурзі. Окрім П. Саладилова, Д. Яворницький найбільш приятелював у Петербурзі з Г. Вашкевичем, К. Білиловським, Д. Мордовцевим, В. Алексєєвим, П. Стебницьким та ін. Мешкаючи після середньоазіатського за¬слання в Москві, Д. Яворницький неодноразово приїздив до Пе¬тербурга, де зустрічався зі своїми давніми приятелями [5, Од.зб. 144]. Згаду¬вав і тужив Д. Яворницький за своїм другом Саладилом і коли вже мешкав у Катеринославі. В листі від 1.02.1906 р. з Катеринослава до К. Білиловського Д. Яворницький пише, що нема «ту¬течки такого чолов`яги», якому можна було б розкрити свою ду¬шу, як ото у Петербурзі ти, або Саладило» [5, Од.зб 173].

Про теплі міцні стосунки між Д. Яворницьким та П. Саладиловим свідчить інскрипція листів останнього, що містить такі фор¬мули, як-от: «Козаче», «Друже мій, козаче», «Любий мій друже», «Батьку-рідненький», «Тараканячий кум» [3, Арх. 17473, 17478, 17482, 17483, 17489,]. А сам П. Саладилов в листах до Д. Яворницького підписувався — «Твій кум Таракан» [3, Арх. 17482].

Перший лист П. Саладилова до Д. Яворницького був напи¬саний 27 листопада 1890 р. [3, Арх. 17482]

Листи П. Саладилова містять цінну інформацію щодо видан¬ня першого тому книги Д. Яворницького «Історія запорозьких ко¬заків» (СПб., 1892). Д. Яворницький прохав П. Саладилова «дер¬жати третю коректу» цієї книги, але службові справи не дали можливості П. Саладилову виконати це прохання.

У справах Д. Яворницького, П. Саладилов зустрічався в Пе¬тербурзі з Балашовим, Васютинським, В. Котельниковим, І. Рєпіним, П. Пелехиним та ін. І. Рєпіна він просив, щоб включив у каталог своєї виставки посилання на перший том «Історії запо¬розьких козаків» Д. Яворницького [3, Арх.17487, 17488]. І Рєпін погодився на це.

Спочатку книгу Д. Яворницького почали друкувати у друкар¬ні Балашова, але остаточно з ним не вдалося домовитись, і дру¬кування книги продовжили в друкарні І. М. Скороходова. Саме П. Саладилов вів переговори з І. М. Скороходовим з цього пи¬тання. Досить детально подає П. Саладилов у своєму листі до Д. Яворницького від 27.07.1891 р. умови щодо видання цієї кни¬ги [3, Арх.17481], гроші на друкування якої Д. Яворницький позичив у своїх друзів М. Комстадіуса та Л. Попова [3, Арх.17474]. Наклад книги був визна¬чений у 2400 примірників. Матеріальну допомогу обіцяв Д. Яворницькому через П. Саладилова і В. Котельникова — впливова осо¬ба Міністерства фінансів, чоловік С. Кисель, доньки дружини М. Костомарова — А. Кисель-Костомарової. П. Саладилов пише про український вечір у Петербурзі в березні 1892 р. (шевченків¬ський вечір), на якому він мав розмову з В. Г. Котельниковим стосовно матеріальної допомоги Д. Яворницькому [3, Арх.17472]. Пізніше Д. Яворницький також звертався до В. Г. Котельникова за до¬помогою.У березні — квітні 1892 р. П. Саладилов зустрічався з Д. Яворницьким у Царському Селі у М. Комстадіуса. Микола Комстадіус (1864—?) — приятель Д. Яворницького, військовий, юрист, історик-аматор, згодом генерал, письменник, член Катеринослав¬ської вченої архівної комісії, нащадок гетьмана Д. Апостола [6, С. 262—264]. М. Комстадіус був останнім власником маєтку Фаліївка Херсон¬ського пов. Херсонської губ. (нині — село Садове Херсонсь¬кої обл.). В цьому маєтку Д. Яворницький провадив археологіч¬ні розкопки, а також досліджував родинний архів Комстадіусів. Додамо, що під впливом Д. Яворницького М. Комстадіус зібрав цінні документи про історію свого роду в архівах Швеції(його предки по батьківській лінії були за походженням шведи) [7, С. 46—49]. Вна¬слідок цих археологічних та археографічних досліджень Д. Явор-ницький написав книгу з історії цього села та його власників [8].