Діячі освіти на Катеринославщині. Династія Ковалевських
Катеринославська гімназія стала справжнім осередком середньої освіти в регіоні. Помітно зростала кількість учнів. Якщо, у 1835 році їх було 139, то вже у 1841 – 209 чол. Директор підтримував не тільки офіційні, але й дружні стосунки з своїми учнями. Деякі з них по суботам та святковим дням запрошувались на обід до Ковалевського. Він звертав увагу не на їх соціальне походження, а передусім на успіхи у навчанні [6, c.10]. На цих обідах вихованці мали змогу спілкуватися з відомими особами Катеринослава.
Гадаємо, що все це сприяло підвищенню рівня навчання. З 1832 р. кращі учні нагороджуються медалями (золотою або срібною). Під час перебування Якима Яковичана посаді директора гімназії, золоту медаль отримали 5 учнів, а срібну – 11 чоловік. Серед відомих випускників, які закінчили гімназію, були брати Мізко (Микола і Григорій). Зокрема Микола Мізко отримав срібну медаль. Відомо, що він навчався у Харківському університеті. Став відомим письменником та літературним критиком. Деякий час (1845-1847 рр.) працював редактором «Екатеринославских губернских ведомостей».
Швидке зростання матеріально-технічної бази, постійна турбота про учнів, в значній мірі сприяли зростанню авторитету гімназії. Не випадководо неї приїздили високі посадові особи. Так, наприклад у 1835 році гімназію відвідав Новоросійський генерал-губернатор граф Михайло Семенович Воронцов з генералом від кавалерії І.О. Вітте. Згодом, 20 жовтня 1837 року до гімназії завітав спадкоємець престолу Олександр Миколайович з губернаторомПєутлінгом. Вони в цілому дали високу оцінку якості навчального процесу у гімназії.
На жаль, педагогічна діяльність Ковалевського не виявилась тривалою. У 1842р. важка хвороба змусила його піти у відставку. Три роки він живе у своєму маєтку. Після одужання повертається до Катеринослава. Міське дворянство обирає його головою цивільної палати місцевого суду. На цій посадіЯ.Я.Ковалевський перебував 18 років (до 1862 р). Як свідчить “Летопись Екатеринославскойученой архивной комиссии”: “Любов і повага оточували його протягом усієї служби як у гімназії, так і у судовій діяльності” [1, c.80].
Земний шлях Я.Я.Ковалевського обірвався 25 грудня 1865 р. Його поховали поруч з дружиною на міському кладовищі [1, c.80], яке у той час знаходилось у нагорній частині вул. Воскресенської (нині вул. В.І.Леніна). На жаль, його могила не збереглася. За радянських часів на місці кладовища побудували стадіон “Металург”. У нашій пам`ятівін залишиться відомим організатором середньої освіти в краї, талановитим педагогом, який ще за життя був нагороджений діамантовою каблучкою “за зразковий стан навчального закладу” [6, c.11].
Безперечно, що організаторські та педагогічні здібності Ковалевського вплинули на його доньку Олександру Якимівну Риндовську (Чернову), яка протягом 40 років очолювала Маріїнську жіночу гімназію (1865-1905 рр.) [6, с.4]. Гадаємо, що авторитетом для неї міг бути також чоловік її рідної тітки – барон Микола Олександрович Корф – видатний педагог, який деякий час працював в Україні. Можна припустити, що Корф і Риндовська були знайомі. Так, у спогадах відомого театрального діяча В.І. Немировича-Данченко “Рожде¬ние театра” зазначається, що Корф був дуже відомим педагогом у Катерино¬славській губернії і його портрети знаходились у кожній школі [5, с.55].Олександра Якимівна народилась 13 листопада 1829 року у місті Харкові. Вона рано залишилась без матері, батько одружився вдруге. У 13 років її віддають до Одеського інституту “благородных девиц”. Дівчина навчалась тільки на “відмінно”. У 1846 р. Олександра Якимівна закінчила інститут і незабаром взяла шлюб з гвардійцем Михайлом Андрійовичем Черновим.У неї вдома збиралисяпередові люди тогочасного Катеринослава: брати Малаш (Захар і Микола Федоровичі), Божовський – українофіл, суддя Кузнецов, письменник Андрієвський [6, c.9-28].
14 серпня1864 р. Олександрі Якимівні запропонували очолити жіночий навчальний заклад. Це рішення було прийнято губернськими дворянськими зборами. За пропозицією викононуючого обов`язки голови М.Д.Милорадовича була створена піклувальна рада. У склад ради входили:директор училищ М.І.Білий та міський голова К.Д.Кисельов [6, с.22-25]. 30 серпня 1865 року відбулось урочисте відкриття училища, яке розміщувалось у будинкуА.С.Понятовського. За “Височайшем указом” його назвали Маріїнським, на честь імператриці Марії Олександрівни. Міське дворянство виділило кошти – 31 тис. 282 крб.
Великі повноваження мала педагогічна рада. Вона розробляла програми дисциплін, затверджувала каталоги для бібліотеки, визначала кількість класів в училищі. Олександра Якимівна відрізнялася особливим умінням “оживляти засідання” ради [6, с.39].
У 1870 р. навчальний заклад отримав офіційний статус гімназії з семикласним навчанням. На 1 січня 1887 р. в гімназії навчалось 417 дівчат. Викладалась російська мова, математика, географія, педагогіка, історія, іноземні мови (французська та німецька), музика та інші предмети. Гімназія мала як учнівську, так і фундаментальну бібліотеку. На 1 січня1905 р. в основній бібліотеці було4 004 томів на суму в 5 600 крб.56 коп., а в учнівській – 1 772 книги на суму в 1 644 крб.