Археографія на сторінках «Одесского вестника» (30-ті - середина 50-х рр. ХІХ ст.)
У другій половині 40-х рр. А.О.Скальковський почав активно займатись статистичними дослідженнями. Внаслідок цього співпраця з ОВ навіть інтенсифікувалась. Дослідник здійснював на сторінках газети публікації статистичних розвідок, які мали вряди-годи археографічний характер.
Так, у 1850 р. стаття А.О.Скальковського була присвячена столітньому ювілею Ростова-на-Дону [№№43,44]. Автор відзначив, що завдяки політиці уряду місто стало великим портом і торговельним центром.
Таким чином, в досліджуваний період А.О.Скальковський здійснив шість археографічних публікацій, які торкались історії Південної України, зокрема історії козацтва і міста Одеси.
В рубриці «Материалы для истории Одессы» в 1851 р. опублікував низку документів, знайдених в архіві, чиновник особливих доручень в канцелярії військового губернатора колезький секретар Костянтин Миколайович Смольянинов. Він працював за дорученням одеського градоначальника над «Указателем Одессы» і ознайомився з документами. В майбутньому його робота перетворилася на грунтовну монографію, опубліковану в 1853 р. у третьому томі ЗООИД. Під час роботи дослідник виявив бажання оприлюднити цінні історичні документи. Оскільки томи «Записок» виходили в середньому один раз на п`ять років, то він, не чекаючи наступного тому, опублікував знайдені документи на сторінках ОВ.
У вступному слові упорядник подав короткий виклад основних фактів з історії м. Одеси, а потім помістив п`ять документів про визначення полків для чорноморського гребного флоту, які поступили в команду Де-Рібаса та про їх подальшу діяльність [№№45-49]. Згодом К.М.Смольянинов здійснив ще дві археографічні публікації в ОВ. Так, у 1851 р. він помістив на документ про перші міські вибори вОдесі за іменним указом Катерини ІІ (1795 р.), а також вказав на допущені огріхи А.О.Скальковського в його «Первом тридцатилетии истории города Одессы», де той невірно вказав, що перші вибори відбулися в присутності Г.Кир`якова. К.М.Смольянинов знайшов підтвердження, що вибори проходили в присутності виконуючого обов`язки градоначальника секунд-майора П.Небольсина. Цю публікацію можна вважати доповненням до документів, які вмістив раніше в газеті М.Н.Мурзакевич. В заключному слові автор відзначив, що всі подані відомості були взяті із справ 1796 р., які зберігались в архіві міського магістрату.
К.М.Смольянинов, продовжуючи роботу над написанням історії Одеси в 1852р. звернувся до проблеми заснування міста і помістив документ, який підтверджував, що день народження Одеси – 22 серпня 1794 р. Такий висновок він зробив на основі знайденого рапорту інженер-полковника Ф.Деволана згідно якого саме в цей день розпочалось будівництво молу і пристаней. Публікація цього документу підтвердила, що К.М.Смольянинов приєднався до точки зору А.О.Скальковського, висловленої ним у 1837 р. в монографії про історію Одеси11.Решту археографічних публікацій в ОВ здійснили маловідомі краєзнавці. Дві з них належать В.Негрескулу. Один документ він надіслав з Херсону і опублікував у 1851 р. [№52]. В ньому оповідалось про відвідування Катерини ІІ міста в 1787 р. Другу публікацію автор здійснив у 1854 р. внаслідок своїх розшуків у Москві. В передмові упорядник зазначив, що знайдені документи ще не були відомі науковому загалу [№№54,55]. Це – рапорти графа П.Рум`янцева Катерині ІІ про переселення іноземних поселенців в Катеринославське намісництво.
В 1844 р. дехто під криптонімом (І.И.) із Сімферополя помістив на шпальтах газети знайдений у селі Велика Знамянка наказ Г.Потьомкіна даний виборному Мартьяну про переселення жителів з-під Молдавії (Чорний Ліс) на Лівобережну Україну [№33]. Дана публікація містить коментар упорядника, в якому зазначено всі вигоди цього переселення, а також роль Потьомкіна в швидкому розвитку нового поселення.
Важливий документ з історії Молдавії і Валахії опублікував Б.Бассараб [№37]. Золота булла угорського короля Бели IV, датована 1247 р., свідчить про заходи, спрямовані на боротьбу з татарами. В передмові зазначено, що відкриттям цього документу упорядник завдячує М.Кагальничану, який був видавцем грамот з румунських архівів.
Таким чином у 30-ті - середині 50-х рр. ХІХ ст. газета ОВ була одним (а деякий час і єдиним) із видань для здійснення археографічних публікацій на Півдні України. В цей час на її сторінках, за нашими підрахунками, з`явилось дев`ятнадцять таких публікацій і в них вміщено п`ятдесят п`ять документів та витягів з документів. Переважна більшість з них – це документальні джерела (грамоти, укази, рескрипти, рапорти, донесення тощо). Наративних джерел представлено мало. Документи переважно відносяться до історії Новоросійського краю і міста Одеси. Майже всі публікації характеризуються низьким рівнем наукової підготовки до видання.
Звичайно, археографічну діяльність на сторінках ОВ не можна порівнювати з діяльністю Одеського товариства історії та старожитностей. Але газета зробила свій гідний внесок у становлення археографії на Півдні України.