«Польські аннали» Веспасіана Коховського як джерело до історії України середини і третьої чверті XVIII ст.
Важливою науковою проблемою дослідження цього історичного періоду продовжує залишатися всебічне вивчення її джерельної бази. І справа полягає не тільки у залученні до наукового обігу нових джерел, але й в об`єктивному з`ясуванні значимості вже відомих опублікованих.
В цьому контексті науковий інтерес представляють комплекси наративних джерел іноземного походження, які були створені у середині та другій половині XVII ст. Вагоме місце посідають серед них твори польських авторів И.Пасторія, В.Коховського, Я.Рудавського, С.Ґрондського, С.Темберського та інших. Незважаючи на зверхність у ставленні до українських повстанців, тенденційність у викладенні матеріалу, їх твори містять чимало цінних і оригінальних відомостей.
До них належить і творча спадщина Веспасіна Коховського (1633-1700), чільне місце серед якої посідає його чотиритомна фундаментальна латиномовна хроніка "Польські аннали від смерті Владислава IV". Видатний польський поет та історик, офіційний придворний історіограф польського короля Яна Собєського, безпосередній учасник війни між Україною та Польщею висвітлив у своєму творі сучасні йому події 1648-1672 рр. — 25-річний період від смерті короля Владислава IV до кінця правління Михайла Вишневецького. У його творі детальніше, ніж у будь-якій пам`ятці польської історіографії XVII ст., йдеться про події Національно-визвольної війни українського народу та наступної Руїни. В.Коховський визнаний класиком польської історіографії та літератури, його творчість вивела потужний вплив не тільки на польську літературу та історичну думку Польщі, але й України, Білорусі та ін.
Для написання своєї хроніки В.Коховський використав значну кількість наративних джерел (хроніки, щоденники, мемуари), документальний матеріал, власні спогади та спогади очевидців, які брали участь у тогочасних подіях.
Серед авторів, творами яких користувався хроніст, є Й.Пасторій, А.Тульден, і А.Біскупський, П.Коноядський, П.П`ясецький, А.Кордецький, Я.Видждя, А.Ольшовський, Кш.Степанович, Я.Лосценіус, збирач документів, М.Голинський. В.Коховський розподілив свою хроніку на семирічні цикли -"клімактери" (лат."klimakter" — ступінь або критичний рік). Цю ідею ній запозичив у античних авторів, які вважали, що кожні сім років у кожному біологічному організмі відбуваються суттєві зміни. В.Коховський логічно пристосував це твердження до польської історії: 1648 р., з якого починається виклад подій у хроніці, позначився смертю Польського короля Владислава IV та вибухом козацького повстання в Україні, яке очолив Б.Хмельницький; xthtp сім років, у 1655 р., Річ Посполита вступила у виснажливу війну зі Швецією; у 1662 р. відбулося заворушення конфедератів, а у 1669 р. польський король Ян Казимир зрікся престолу.
Основний комплекс відомостей з історії України середини і третьої чверті XVII ст. міститься у першому томі хроніки В.Коховського, який охоплює події 1648-1655 рр. Вони переважно стосуються Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького.
У другому томі хроніки викладено події 1655-1662 рр. В.Коховський зробив наголос на воєнно-політичних акціях війни 1655-1660 рр., в яку були втягнуті Швеція, Річ Посполита, Росія та Україна. Серед українських подій автор детально висвітлив останні роки гетьманування Б.Хмельницького, діяльність І.Виговського, Ю.Хмельницького. В третьому і четвертому томах хроніки, які охоплюють відповідно 1662-1669 і 1669-1672 рр., події в Україні вже не складають основний сюжет твору, у висвітленні історії українського народу з`являється фрагментарність і однобічність. Діяльність українського гетьмана П.Дорошенка, морські походи кошового отамана І.Сірка розглядаються автором хроніки у контексті польсько-турецьких взаємовідносин.
Розглянемо більш детально інформативні можливості хроніки В.Коховського щодо події в Україні середини і третьої чверті XVII ст. Історіографічний інтерес становлять відомості автора про запорозьких козаків. У трактовці В.Коховського козаки - це військовий елемент, вільний від будь-чиєї влади. Хроніст торкається етимології слова "козак", який, на його думку, веде свою назву від "сарга", тобто "коза": "... воїни, що відзначилися у багатьох справах, дуже швидкі, яких прийнято називати козаками, ця назва пішла від сарга (по-місцевому коза)... бо їх козацькі закони відмічені стрімкими походами..., а самі вони ні про що не піклуються, нічому не підкоряються" [2]. Таке тлумачення походження слова "козак" було поширеним у польській історіографії XVII ст., зокрема, воно зустрічається у польського історика Павла П`ясецького, твором якого, в свою чергу, користувався В.Коховський [3].Розпочинаючи розповідь про повстання в Україні, В.Коховський дав глибокий аналіз причин соціального вибуху. І хоча хроніст вважає, що ніколи "не важко тому, кому не подобаються мир, знайти причини до війни", він змушений визнати: "... з українським народом поступали несправедливо, не можу заперечити. Все залежало від суворої чи м`якої вдачі старост і панів місцевих і від вдачі самого народу - покірного супроти влади чи бунтівничого. Брали десятину з табунів коней, податок від худоби, десятину с пасік... Але інколи для збільшення доходів винаходили й інші повинності - шкіру за право звіра, величезні податки від рибної ловлі... - на них нарікали як на незносні тягарі..." [4].