Журнал “Основа” та історико-антропологічно орієнтовані підходи в українознавстві другої половини ХIX - початку ХX століття
Очевидно, що концепція М.С. Грушевського про відносну незалежність психології етносу або суспільства, збігається з однією із головних ідей “нової історичної науки”, і зокрема, історичної антропології, про активність колективної свідомості (як і індивідуальної), здатність її впливати на економічні та соціально-політичні відносини [26].
Особливістю історико-антропологічно орієнтованих підходів у творчості М.С.Грушевського, порівняно з попередниками кола “Основи”, та В.Б.Антоновичем, було: поглиблення методологічних засад, яке проявилося у застосуванні досягнень соціології Е. Дюркгейма, найбільш розвиненої у той час галузі гуманітарної думки; наявність чітко сформульованої концепції, яка обґрунтувала важливість для історичної науки вивчення світу “людини в історії” (як пізніше скаже М.Блок); відсутність у роботах, в яких використовувалися історико-антропологічно орієнтовані підходи полемічного моменту, що означає ставлення до них, як до суто наукових, а не до політичного, або “науково-політичного” “інструментарію”. Крім того, М.С. Грушевський розширив горизонти історико-антропологічних підходів попередників, додавши до тем з етнічної та “етносоціальної” психології, властивих дослідникам кола “Основи” і В.Б.Антоновичу, теми з історичної психології. Таким чином, 69-річний (1861-1930 рр.) період еволюції історико-антропологічно орієнтованих підходів в українознавстві, започаткований в “Основі”, завершився створенням методологічних засад, адекватних відповідним західноєвропейським концепціям, і лише відомі політичні події у СРСР не дали змоги українським історико-антропологічно орієнтованим дослідженням зайняти одне із провідних місць у складі “нової історичної науки”.
Література
1.Колесник І.І. Курс української історіографії у вищій школі: Нова модель викладання. // ДІАЗ.- Дніпропетровськ, 1997. - Вип.1.
2.Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. - К., 1996.
3.Тодийчук О.В. Украина XVI-XVIII вв. в трудах Общества истории древностей российских. - К., 1989.
4.Максимович М.А. Письма о Богдане Хмельницком к Н.И. Костомарову //Основа. - 1861. -№2, №5; Костомаров Н.И. Две русские народности// Основа. - 1861. №3; Костомаров Н.И. Москвичам о Руси// Основа. - 1861. №10; Костомаров Н.И. Полякам о Руси//Основа. 1861. -№10; Куліш П.О. історія України од найдавнішних часів//Основа. 1861. -№9.5.Костомаров Н.И. Ответ на статью Всеволода Крестовского “Ходатайство Костомарова за Сковороду и Срезневского” //Основа. -1861. №8.
6.Грушевский М.С. Украинский народ в его прошлом и настоящем. В 2т. – СПб., 1914. - Т.1.
7.Костомаров Н.И. Мысли о федеративном начале Древней Руси //Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования. - Спб., 1863. - Т. 1.
8.Костомаров Н. И. Две русские народности. // Основа. - 1861. - №3. - Отд.3.
9.Костомаров Н. И. Иудеям // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова. - К., 1928.
10.Свидницький А. Великдень у подолян // Основа. 1861. - №10-12.
11.Свидницький А. Великдень у подолян // Основа. 1861. - №10.
12.Див.: Основа. - 1861. - №4, №5, №9.
13.Кулиш П.А. Гоголь как автор повестей из украинской жизни и истории// Основа. - 1861. - №4. - Отд.2.
14.Кулиш П.А. Гоголь как автор повестей из украинской жизни и истории// Основа. - 1861. - №5. - Отд 3.
15.Антонович В.Б. Моя исповедь // Моя сповідь.- К., 1995.
16.Антонович В.Б. Польско-русские соотношения XVII в. в современной призме // Антонович В.Б Моя сповідь.