До уточнення місцезнаходження містечка Самари (Старої Самари)
На карті Якова Бруса і Мандена 1699 р. (написи латиною) зображення “Новогородис.” й “Сергіївськой” фортеці орієнтовно розміщено в тих місцях, де їх локалізують дослідники В.В.Бінкевич і В.Ф.Камеко [17]. На карті де Бексета, видрукуваній А.О.Скальковським (доповненій копії Генеральної карти 1751 р.), Стара Самара знаходиться там, де вищеназвані дослідники і розташовують Новобогородицьку (Богородицьку) фортецю; далі, по правому ж березі р. Самари, за Кільченню, показано укріплення Піщаної Самари, а на лівому березі, в гирлі – Усть – Самару [18] (на нашу думку саме ця карта найнаближеніша до реального стану речей – В.В.). На карті Південної Польщі 1769 р. Новобогородицька фортеця (напис латиною “Новоградіцка”) розміщена на правобережжі Самари на рівній відстані як від самарських берега і гирла, так і від Дніпра [19] (ми вважаємо, що написи латиною “Новогородіс.” і тому подібна є назвою для новозбудованого тогочасного містечка, а не топонімом). На карті Новоросійської губернії 1778 р. Стара Самара поставлена на самарському лівобережжі, неподалік від її гирла, а Піщана Самара – на тому ж березі, вгору по течії [20].
На реконструкціях другої половини XIX – початку XX ст. плутанина збільшується. Богородицька фортеця зображується на лівому березі р. Самари, недалеко від її гирла; Самарський монастир – на правому березі, між Дніпром і Новоселицею; р. Кільчень впадає в Дніпро напроти Нового Кодака [21]. Самарський монастир знаходиться на лівому березі р. Самари, трохи вище по течії за Усть – Самарський Богородищанський ретраншемент, а р. Кільчень знову впадає в Дніпро [22].
Не менш цікаві і сучасні реконструкції. Правобережжя р. Самари: неподалік від її гирла розміщено Новобогородицьк, трохи далі – Самарський монастир, на місці м. Ново московська – Новоселиця [23]. На карті “Вольностей Війська Запорозького низового у XVI – 1-й пол. XVII ст.” існують і Самара (на правому березі р. Кільчені при впадінні її впадінні її в р. Самару), і Нова Самара (на місце розташуванні сучасного м. Новомосковська) [24].
Існує лише одна можливість підтвердити чи спростувати ту чи іншу спробу реконструкції, локалізувати орієнтовно визначеної за археологічними джерелами місцезнаходження, які дають змогу також досить чітко встановити хронологічні межі функціонування пам`яток, про що наголошувалося на III Міжнародному конгресі україністів у 1996 р. [25]
На жаль, значну частину пам`яток дослідити вже просто неможливо [26]. Зруйновано кар`єрами Старокодацьку фортецю і Усть – Самарський ретраншемент, розгорнуто під парк ім.. Леніна рештки укріплень Нового Кодака, а його культурний шар щонайменше на 0,5 м. перемішано з сучасним сміттям. Більшість Січей затоплена, на сучасній території Самарського монастиря археологічних досліджень не проводилося ніколи як і на території м. Новомосковська.Проте, в 2001 – 2002 рр. на місці Богородицької фортеці і можливого місце розташування м. Самарь на околиці вище згадуваного селища Шевченко проводилися дослідження співробітниками науково – дослідної лабораторії археології Подніпров`я Дніпропетровського університету. На підставі плідних розвідок В.М.Шалобудова було визначено наявність артефактів XVI – першої половини XVIII ст. Під час проведення археологічної практики (керівники доц.. З.П.Маріна та В.О.Ромашко) було здійснено невеликі за обсягом розкопки з метою встановлення наявності та датування культурних шарів як на площі фортеці, так і на так званому “нижньому місті” або посаді. Отримані матеріали дозволяють впевнено стверджувати про передування будівництву Богородицьком фортеці досить значного за розмірами поселення міського типу, в якому вважаємо неодноразово згадуване у документах та історичній традиції “містечко старовинне козацьке” Самарь. Підтвердження цьому знаходимо у надзвичайній насиченості культурного шару нумізматичними та сфрагістичними знахідками, які вважаємо пов`язаними із місцезнаходженням Самарі при найбільшому перевозі через однойменну річку на важливому торгівельному шляху, який сполучав Придніпров`я з південними та східними районами сучасної України. На сьогодні працями В.М.Шалобудова введено до наукового обігу нумізматичну колекцію з більш ніж 300 монет, серед яких пули ординського чекану 80-х рр. XIV ст., польські і взагалі європейські гроші XVII – початку XVIII ст., російські від часів Михайла Романова до Катерини II [27]; отримано інформацію про знахідки на навколишній території срібної копійки Івана IV Грізного, мідних грошей Петра I, п`ятаків 1723 – 1730 рр. (що свідчить про продовження грошового і товарного обігу на цьому місці і після Прутського миру).
Надзвичайно важливою також є знахідка значної – 7 екземплярів – колекції товарних пломб, які прямо пов`язані з торгівельними операціями, в першу чергу – текстилем, зокрема сукном [28]. Сьогодні вже ідентифіковано торговельні пломби міста Гданська (Польща), Гельдерна (Голландська республіка), міст Північної Німеччини. Знахідка торговельної польської пломби із позначенням на бандеролі дати – 1524 рік – на сьогодні є найбільш вагомим доказом існування містечка Самарь як торговельного центру задовго до будівництва Богородицької фортеці [29]. Автором здійснена публікація колекції натільних хрестів з посаду та території Богородицьком фортеці, серед яких присутні і досить ранні екземпляри, які можна віднести до XVI – початку XVII ст. Основна ж маса знахідок належить до середини XVII – кінця XVIII ст. [30], переважна більшість знахідок має російське походження. Разом із раніш згадуваними знахідками вони не тільки свідчать про передування часу будівництва Богородицьком фортеці, а й підтверджують присутність україно – козацького й російського населення, а також іноземців. Таким чином, за характером знахідок, їх масовістю, вже на даному етапі археологічних досліджень можемо констатувати існування на території північної околиці м. Дніпропетровська, на правому березі р. Самари, старовинного запорозького міста Самара – Стара Самара і Богородицької фортеці (пізніше – Старосамарського ретраншементу), рештки укріплень якого перебувають, незважаючи на значну засміченість і діяльність місцевих мешканців, в досить гарному стані збереженості.