Виникнення класичної політичної економії у Франції

За вихідний момент відтворення Кене бере кінець сільськогоспо¬дарського року, закінчення збирання врожаю. Спираючись на статистичні підрахунки, він оцінює вартість річного валового продукту в сільському господарстві Франції в 5 млрд ліврів (4 млрд л. - про¬довольство, 1 млрд л. - сировина). Крім того, фермери мають 2 млрд ліврів, які виплачують землевласникам як орендну плату. Ці 2 млрд ліврів Кене не включає в сукупний суспільний капітал, роз¬глядає його як засіб, що опосередковує процес обігу сукупного продукту.

Непродуктивний клас має промислової продукції на 2 млрд лів¬рів. Отже, сукупний суспільній продукт становить 7 млрд ліврів. Вартість річного земельного продукту складається з таких частин:1) «річні аванси» (обіговий капітал) - 2 млрд ліврів;

2) «первинні аванси» (перенесена вартість основного капіта¬лу) - 1 млрд ліврів;

3) «чистий продукт» - 2 млрд ліврів. Продукт непродуктивного класу не містить додаткової вартості. Обіг складається з руху товарів і грошей та поділяється на п'ять актів:

1) започатковують реалізацію землевласники, які на 1 млрд лів¬рів купують у фермерів продукти харчування;

2) на другий млрд ліврів вони закуповують промислові товари. Дальший обмін відбувається між фермерами і промисловцями;

3) на 1 млрд ліврів, який промисловці одержують від землевлас¬ників, вони купують продукти харчування в фермерів;

4) фермери, у свою чергу, на цей 1 млрд ліврів купують засоби виробництва у промисловців;

5) промисловці на виручені кошти купують у фермерів сільсько¬господарську сировину.

Унаслідок процесу обігу й реалізації суспільного продукту було реалізовано сільськогосподарської продукції на 3 млрд ліврів: на 1 млрд - землевласникам і на 2 млрд - промисловцям.

У фермерів лишився продукт вартістю в 2 млрд ліврів для від¬творення «щорічних авансів». Крім того, у них залишилось 2 млрд ліврів готівкою, які вони виплатять землевласникам як орендну плату.

Непродуктивний клас продав свою продукцію (на 1 млрд - вла¬сникам і на 1 млрд - фермерам) і придбав засоби існування й сиро¬вину. Отже, суспільний продукт реалізовано і може розпочатись но¬ве виробництво.

Такий основний зміст «Економічної таблиці», в якій показано, як процес виробництва й обігу суспільного продукту створює умови Для відтворення. Головна заслуга Кене полягає в тім, що він започат¬кував науковий метод дослідження суспільного відтворення.

«Таблиця» не була бездоганною з нашого сучасного погляду. У ній можна виявити багато недоліків. Помилковим є поділ на класи. Промисловці позбавлені засобів виробництва, вони повністю продають свою продукцію. У центрі дослідження, як це і передбачено теорією фізіократів, стоїть клас фермерів. Проте недоліки «Еконо¬мічної таблиці» не применшують її величезного значення в опрацю¬ванні проблеми суспільного відтворення.

Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781). Дальшого розвитку ідеї фізіократизму набули в працях Тюрго. Він народився в Парижі в дворянській сім'ї. Здобув ґрунтовну духовну освіту. Проте духовна кар'єра його не приваблювала. Він займається філософією, філоло¬гією, географією, політичною економією. 1752 p. Тюрго посів висо¬ку судову посаду в Паризькому парламенті. З 1761 p. він є губерна¬тором Ліможа. Тюрго приятелює з Дідро і д'Аламбером, друкує кілька філософських і економічних статей у «Енциклопедії».

1766 p. він пише свою головну працю «Роздуми про створення й розподіл багатства», яку було спочатку опубліковано в журналі, а 1776 p. видано окремою книжкою. Праця надзвичайно цікава тим, що написана в лаконічній формі (у вигляді тез), але сповнена глибо¬кого наукового змісту. Тюрго значно глибше від усіх фізіократів аналізує капіталістичні відносини, знімаючи з них феодальні наша¬рування. Тюрго ліпше за інших розуміє класову структуру капіталі¬стичного суспільства. На відміну від Кене, який поділяє суспільство на три класи, Тюрго всередині промислового класу й класу ферме¬рів виділяє підприємців і найманих робітників. Він правильно розу¬міє статус найманого робітника. «Простий робітник, який володіє тільки своїми руками й ремеслом, - пише Тюрго, - має лише стільки, за скільки йому щастить продати свою працю»', але заробі¬тну плату він, як і Кене, визначає мінімумом засобів існування. Умовою виникнення найманої праці він уважає відокремлення ви¬робника від землі як основного засобу виробництва.