Економічна теорія в США
Однак визначення розмірів вартості Кері узалежнює від двох фа¬кторів не з погляду врахування витрат (оскільки це неможливо за такої постановки проблеми), а з позицій праці, що її було збережено завдяки перемозі людини над природою. Найбільш наочною щодо цього є його теорія земельної ренти.Положення про те, що вартість продуктів сільськогосподарсь¬кого виробництва з часом має зростати, бо зменшується кількість плодючих земель і люди повинні звертатись до обробітку гірших, а отже, докладати більших зусиль, Кері спростовує. Він посилає¬ться на той факт, що більш родючі землі - це такі, які потребу¬ють більших зусиль (якщо вони більш родючі, то лише завдяки більшим витратам праці, наприклад, там провадились меліоратив¬ні роботи, чи були знищені чагарники і т. п.). «Найбагатша земля є прокляттям для першопрохідця», і тимчасово, до отримання відда¬чі від неї, він оселяється на чистій ділянці, яка може бути зовсім не родючою.
Ця теорія, на думку Кері, справедлива не лише для американсь¬ких піонерів, а в історичному плані і для старих земель. Він переко¬наний, що для обробітку земель люди об'єднують свої зусилля і пе¬реносять їх на ліпші ділянки вже після того, як оброблено гірші.
Різниця полягає лише в тім, що витрати на старих землях знецінюю¬ться, тому встановлення вартості відбувається за сучасними мірка¬ми. Хоча Кері і протиставляє свою теорію ренти рікардіанській, але його висновки, зроблені на підставі особливостей розвитку земле¬робства в Америці, збігаються з висновками, які зробив Рікардо в Англії: вартість має тенденцію до зниження.
Кері зазначає, що основою вартості й ренти є ті труднощі в про¬тистоянні природі (і різниця в їхній величині), які люди долають у даний момент і в даному суспільстві. Для нього вартість - це оцін¬ка товару з позиції зусиль усього суспільства, тобто вона вимірює¬ться суспільними витратами. А вартісні відносини мають значення, і як об'єкт політекономії лише тому, що лежать в основі розподілу національного багатства, але з погляду виробництва сама вартість є результатом об'єднання зусиль усього суспільства.
Теорія «гармонії інтересів». Сприйнявши елементи теорії ви¬трат виробництва й ренти від Рікардо, Кері критикує його за те, що в основі всіх ідей Рікардо лежить вартість як результат економічно¬го протистояння, конкуренції суб'єктів. На його думку, саме на під¬валинах класичної теорії (згідно з якою економіка є зіткненням ін¬тересів, а суспільством керують об'єктивні закони, визначаючи долю всіх верств та класів, здійснюючи природний відбір) базують¬ся неправильні висновки про те, що виживання людини в економіч¬ному просторі є її приватною справою. Теорія Кері базується на ду¬мці, що суспільний поділ праці потребує якнайтіснішого єднання всіх членів суспільства і не індивідуальний, а саме загальносуспіль¬ний інтерес має стати визначальним.
Теорія Кері є оригінальною, оскільки факти, які він аналізує, ха¬рактерні лише для Америки. Відтак його економічні погляди були в меншій мірі космополітичними, ніж у європейських економістів, чиї погляди він поділяв. Дослідження закономірностей розвитку націо¬нального господарства й аналіз продуктивної сили єдності суспільс¬тва забезпечили йому визнання німецької національної школи, яка вважала предметом політичної економії національне господарство. Згодом Кері використає ці ідеї.
Поєднавши дві тези: про пріоритет суспільних інтересів та про¬дуктивну силу єдності суспільства, Кері формулює теорію «гармонії інтересів». Він наголошує на тім, що капіталізм створює умови для всебічного розвитку суспільства: виробництво розширюється, про¬дуктивність праці й доходи зростають, розвивається ринок. Багатст¬во суспільства стає основою для зростання добробуту кожного його члена. Тому праця та інтереси кожного мають бути підкорені за¬гальній меті - розвитку суспільного виробництва.
Розподіл. Проявом гармонії інтересів є справедливий розпо¬діл, який ураховує внесок кожного у виробництво. Цей природний закон притаманний капіталізмові й регулює відносини обміну та споживання.
Кері належить пріоритет відкриття так званого закону зростан¬ня частки робітників у національному продукті, відповідно до якого зростання продуктивності праці призводить до знецінення колишніх зусиль, оскільки сила природного опору зменшується, а нові, асоційовані зусилля (мається на увазі зростання суспільного характеру праці) посилюють свій вплив. Відбувається переоціню¬вання внеску капіталіста у виробництво і його відносна частка на момент розподілу зменшується. Це спричиняє зниження норми при¬бутку, хоча й не зменшує абсолютних розмірів доходу власників ка¬піталів. Водночас доходи робітників зростають як абсолютно, так і відносно.
Він використовує свою теорію «гармонії інтересів» для оцінки внеску праці та капіталу в суспільний розвиток. Кері вважав працю та капітал однаковими претендентами на створене ними багатство. Дбаючи про власні цілі, капіталісти змушені поліпшувати умови ви¬робництва і становище робітничого класу. Їхній власний внесок оцінюється з позиції падіння корисності капіталу та зростання роз¬мірів заощадженої на його виробництво праці. Цінність праці при цьому зростає, тому в процесі розподілу зростає частка робітників.З цих самих позицій Кері пояснює доходи землевласника, який у нього виступає як капіталіст. Внесок землевласника у виробницт¬во - це земля, вартість якої становить меншу частину витрат ви¬робництва, що з часом зменшуватимуться ще більше, тому змен¬шення частки землевласника в національному доході є об'єктивно зумовленим.