Економічна теорія в США
Економічна теорія в США
Американська економічна наука XIX ст. розвивалась під впли¬вом англійської класичної політекономії, але водночас мала певні особливості, зумовлені специфікою розвитку капіталізму в США:
він панував на Півночі, тоді як Південь усе ще залишався рабовлас¬ницьким. Виникала необхідність довести прогресивність капіталіс¬тичного устрою, оптимістично змалювати його перспективи, оголо¬сити побудову капіталізму загальносуспільною метою.
Bastiat Засновником ліберальної економічної теорії в США вважають Генрі Чарльза Kepi (1793-1879), у працях якого капіталізм роз¬глянуто як економічний устрій, що керується об'єктивними еконо¬мічними законами і не потребує втручання держави.
Оптимізм Кері, як і оптимізм Бастіа, базувався на визнанні вели¬ких класичних доктрин, але опорою для впевненості Кері в прогре¬сивності розвитку були особливості, притаманні його країні.
Основні праці Кері опубліковано протягом 1835-1859 pp., коли країна перебувала у стадії бурхливого розвитку: населення зростало, але теорія Мальтуса не підтверджувалась, оскільки земля була де¬шевою, плодючою і в необмеженій кількості, заробітна плата досить високою, ціни низькими. Здійснювалось будівництво доріг, каналів, залізниць. Імпорт капіталів та найновіших технологій довершував картину. Контраст між молодою економікою Америки і занепалою економікою старої Європи був разючим. У Кері були всі підстави для оптимізму.
Генрі Чарльз Кері народився у Філадельфії в сім'ї ірландського політичного вигнанця, який не мав жодних симпатій до Британії. Батько був заможною людиною, що давало можливість його синові отримати добру освіту. Однак Кері закінчив звичайну школу і у 24 роки став бізнесменом, швидко забезпечив собі матеріально не¬залежне майбутнє і в 42 роки зайнявся наукою. Він був добре обі¬знаний з історією, соціологією, психологією, математикою, філосо¬фією, біологією, хімією та фізикою. Під час своїх подорожей до Європи зустрічався з багатьма видатними людьми тієї доби, і серед них із Міллем, який зацікавив його як видатний учений.
Перу Г. Ч. Кері належать 13 книжок і близько трьох тисяч памфле¬тних матеріалів, а також безліч газетних статей. Найвідомішими його працями є «Нариси про норму заробітної плати» (1835) у трьох томах, тритомник «Принципи політичної економії» (1837-1840), «Минуле, сучасне, майбутнє» (1843), «Гармонія інтересів» (1850), «Основи со¬ціальної науки» (1858-1859), «Принципи соціальної науки» (1865) та інші, що демонструють охоплення ним усіх суспільних процесів.
Політична економія Кері була поєднанням обгрунтованої крити¬ки існуючих економічних теорій із власними науковими поглядами. Він не сприймав Мальтуса та Рікардо, системи яких вважав песимі¬стичними і такими, що розпалюють соціальну ворожнечу, і хоча високо цінував А. Сміта, але з частиною його положень також не погоджувався, зокрема заперечував теорію вільної Joprian і, запро¬понувавши натомість доктрину протекціонізму. Його політична економія заслуговує на увагу завдяки оригінальності підходів до трактування основних економічних категорій, запропонованих кла¬сичною школою, а також оптимістичному баченню перспектив су¬спільства, заснованого на принципах індивідуалізму та конкуренції.
Проблема вартості у працях Кері є однією з основних, він ви¬знає роль вартості в процесі обміну та розподілу і вважає, що «при¬чина існування в людському розумі ідеї вартості... це просто наша оцінка опору, який потрібно подолати перед тим, як ми оволодіємо бажаною річчю». Вартість збільшується чи зменшується, коли збільшується чи зменшується опір. Оцінку розмірів цього опору Ке¬рі пропонує орієнтувати на витрати виробництва.
Він визнає ідею корисності, але трактує її тільки як корисну вла¬стивість: «Корисність речей є мірою людської влади над природою, і вона зростає з єднанням людей. Вартість речей, з іншого боку, є мірою влади природи над людиною, і вона зменшується зі збіль¬шенням єдності людей. Отже, існують два протилежні напрямки, які завжди обернено пропорційні один одному» .
Кері використовує ідею протистояння для пояснення основ взає-мообміну. На його думку, торгівля товарами - це обмін на підставі врахування витрат виробництва: ніхто не запропонує за товар біль¬ше, ніж він вартий на даний момент, а не в минулому, оскільки ви¬трати виробництва зменшуються з часом, бо природа все менше протистоїть спільноті людей. Два фактори визначають вартість: природа та праця людини.