Економічні ідеї соціалістів-рікардистів і чартизму

Перша група галузей продавала б товари дорожче, тому що в них були б більші витрати праці і згідно з трудовою теорією цінності створювалась би більша цінність. Але тоді відбувалося б перели¬вання капіталів у ці галузі, а решта галузей не могла б розвиватись.Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей і грошово¬го обігу. Це не випадково. Досконало знаючи правила біржової гри, він намагається теоретично обгрунтувати проблему грошового обі¬гу. Крім того, це питання було тоді надзвичайно актуальним у зв'язку з припиненням Англійським банком у 1797 p. обміну банк¬нот на золото, що зумовило їхнє знецінення. Саме тому Рікардо взяв активну участь у полеміці, що розгорнулася з цього приводу.

Теорію грошей Рікардо будує на основі своєї теорії цінності. Гроші він розглядає як товар, що має цінність. Основою грошової системи є золото. Цінність золота і срібла, як і будь-якого іншого товару, визначається витратами праці. За даної цінності грошей їхня кількість в обігу залежить від суми товарних цін. Проте використання золота Рікардо вважає дорогим і нерозумним і розробляє про¬ект системи паперового грошового обігу.

Паперові гроші, писав Рікардо, не мають внутрішньої цінності. Для надання їм цінності необхідно, щоб їхня кількість «регулювалась згідно з цінністю металу, який служить грошовою одиницею». Пізні¬ше, однак, Рікардо відійшов від цієї правильної концепції і виступив як прихильник кількісної теорії грошей. Він заявив, що в обігу може бути будь-яка кількість не лише паперових знаків, а й золотих монет, якій протистоятиме сукупна маса товарів. Співвідношення цих вели¬чин і визначає як рівень цін, так і цінність самих грошей.

Основною проблемою політичної економії Рі¬кардо називав розподіл. Саме тому основу його системи становить теорія заробітної плати, прибутку й ренти. Ці категорії він розглядає з погляду їхньої величини і співвідношень..

Заробітна плата у Рікардо це - дохід робітника, плата за пра¬цю. Праця як товар також має природну й ринкову ціну. «Природ¬ною ціною праці є та, яка необхідна, щоб робітники мали можли¬вість існувати і продовжувати свій рід без збільшення або змен¬шення їхньої кількості»'. Отже, природна ціна праці визначається в Рікардо цінністю засобів споживання робітника і його сім'ї. Приро¬дна ціна не є незмінною: «Вона, - писав Рікардо, - змінюється в різні чаС)И в тій самій країні і суттєво різниться в різних країнах»2. Хоч Рікардо й розумів, що сутність поняття «засоби існування» ви¬значається історично і залежить від традицій і рівня розвитку про¬дуктивних сил, проте в нього теж бачимо тенденцію зводити приро¬дну ціну праці до ціни мінімуму засобів існування.

Ринковою ціною праці є та, що фактично виплачується робітни¬кам. Рікардо ставить її в залежність від попиту і пропозиції, тобто узалежнює рух заробітної плати від руху народонаселення. За умов швидкого зростання населення попит на робочі руки відстає від про¬позиції і заробітна плата знижується. Якщо ж внаслідок уповільнення приросту населення на ринку буде бракувати робочих рук - заробіт¬на плата зростатиме. Отже, під впливом руху народонаселення ринко¬ва заробітна плата має тенденцію до зближення з природною.

Рікардо, на відміну від Сміта, вважав, що становище робітників із розвитком суспільства буде погіршуватись. Цю думку він пояснював тим, що зі зростанням населення і збільшенням потреби в продуктах сільського господарства зростатиме цінність останніх. Грошова заробі¬тна плата якщо й зростатиме, то значно повільніше від зростання цін на продовольчі товари. Отже, реальна заробітна плата буде зменшуватись. Рікардо, солідаризуючись із Мальтусом, зазначає, що робітники не повинні претендувати на більшу частку в суспільному продукті. Їхня за¬робітна плата має регулюватись законом попиту й пропозиції. Рікардо виступає проти втручання держави у функціонування ринку праці й на¬полягає на необхідності скасування законів на захист бідних.,

Прибуток у Рікардо - це перевищення цінності над заробітну плату. Він не має жодних сумнівів, що робітник створює своєю працею цінність більшу, ніж одержує у вигляді заробітної плати. Головне, що цікавить Рікардо, - це проблема величини при¬бутку і його співвідношення із заробітною платою.

Рікардо підкреслював, що рівновеликі капітали дають однакові прибутки незалежно від того, яку кількість праці вони приводять у дію. Але водночас визнавав, що на величину прибутку впливає зро¬стання продуктивності праці. Відтак прибуток у нього є то поро¬дженням капіталу, то породженням праці. Цієї суперечності Рікардо навіть і не помічав.

Велику увагу приділяє Рікардо проблемі зниження норми прибу¬тку. Із розвитком суспільства, зазначав він, норма прибутку має тен¬денцію до зниження. Вона зумовлена, на думку Рікардо, тим, що продуктивність праці в сільському господарстві зменшується (дія «закону спадної родючості грунту»), а це призводить до зростання цін на продукти харчування, отже, до зростання заробітної плати й відповідного зниження прибутку. Фактором, що протидіє спаданню норми прибутку, Рікардо вважає розвиток продуктивних сил.Зменшення прибутку у зв'язку зі зростанням заробітної плати Рі¬кардо розглядає як надзвичайно складну проблему, що загрожує на¬громадженню капіталу, тому що зменшується джерело нагрома¬дження і зникають «стимули до нагромадження».