Економічні концепції соціал-демократії. Ревізіонізм

Економічні концепції соціал-демократії. Ревізіонізм

Соціал-демократичний рух в економічному та політичному відношенні є нині досить впливовою силою, яка значною мірою визна¬чає напрями сучасного розвитку різних держав світу. Історія його формування тісно зв'язана з еволюцією суспільства, хоч соціалісти¬чні доктрини, як невід'ємний елемент і вираз мрії людства про щас¬ливе, справедливе майбутнє існували і розвивались відносно неза¬лежно від розвитку та трансформації класичної економічної науки. Майбутнє пов'язувалось зі становленням суспільної, загальнонаро¬дної власності на засоби виробництва та суспільних форм розподілу доходів, із розвитком економіки, позбавленої суперечностей та криз.

Основний зміст соціалістичних ідей протягом усієї історії зали¬шався тим самим, але під впливом змін у розвитку економічної бази суспільства змінювалась теоретична основа соціально-економічної трансформації, визначалися нові її орієнтири. У другій половині XIX століття відбулось формування двох основних напрямів теорії побудови соціалістичного суспільства: марксизму та соціал-ре¬формізму.

Марксизм, як економічна теорія і політика радикальної перебу¬дови суспільства, згодом розколовся на дві течії: ревізіонізм і орто¬доксальний марксизм, перша з яких еволюціонувала у реформізм, а другу в чистому вигляді було апробовано в кількох країнах світу.

Сучасний соціал-реформізм не є однорідною політичною силою, що базується на єдиній концепції соціально-економічного розвитку. Шляхи, що їх пройшли соціал-демократи в різних країнах, були не¬однаковими, програми їхніх партій позначено національною специ¬фікою, вони відбивають культурно-історичні особливості розвитку, інституціональні традиції, своєрідність робітничого і профсоюзного руху. Кожна з партій репрезентує власне бачення «третього шляху» розвитку, свою концепцію «демократичного соціалізму», «змішаної економіки», своє розуміння «економічної демократії».

Досвід соціал-демократичних перетворень є цікавим для еконо¬мічної науки як приклад свідомого формування напрямів розвитку суспільства, інституціонального впливу на економічну систему. Ва¬жливим для теорії є аналіз соціально-економічних наслідків засто¬сування конкретної економічної моделі, дослідження методів еко¬номічного регулювання та принципів їх поєднання, що покладається в основу економічних платформ соціал-демократичних рухів, вико¬ристовується в економічній політиці окремих країн.

У середині XIX ст., коли в капіталістичному способі виробницт¬ва відбувались суттєві зміни і, як наслідок, загострювались соціаль¬ні суперечності, виникали робітничі об'єднання, партії та рухи, Карл Маркс синтезував соціалістичні ідеї і класичну економічну теорію в одне ціле, намагаючись підвести наукову базу під власну теорію класової боротьби. В основу його доктрини було покладено ідею докорінного знищення капіталістичного ладу і побудови но¬вого, справедливого суспільства без експлуатації, гноблення і на¬сильства.

Економічна й політична платформа побудови соціалістичного суспільства, викладена К. Марксом та Ф. Енгельсом у «Маніфесті Комуністичної партії», передбачала революційне (деспотичне) ска¬сування інституту приватної власності, передачу її об'єктів у влас¬ність суспільства, створення планової, центрально-керованої еко¬номіки, встановлення соціалістичної форми розподілу суспільного продукту.

Ці ідеї набули надзвичайної популярності наприкінці XIX і особ¬ливо на початку XX ст., що не тільки сприяло територіальному поширенню марксистської ідеології, а й забезпечило її суттєвий вплив на програми інших партій і рухів. Марксизм став панівною ідеологією робітничого руху, знайшов відображення в програмах соціал-демократичних партій. Майже всі робітничі партії Західної Європи декларували як кінцеву мету робітничого руху - побудову соціалізму.

Усупереч зусиллям революційних марксистів об'єднати в межах II Інтернаціоналу робітничий рух в одну силу і спрямувати його на боротьбу за скасування приватної власності та влади капіталу, він розпався на кілька напрямів, частина з яких зберегла ортодоксальну марксистську спрямованість, інша, що спиралася на профспілковий рух, формувалась на теоретичних засадах соціал-реформізму.Профспілки не виходили за межі економічної боротьби, що була спрямована не стільки проти капіталізму як такого, скільки на здо¬буття конкретних соціально-економічних благ: підвищення заробіт¬ної плати, поліпшення умов праці, збільшення зайнятості, удосконалення системи соціального забезпечення та надання соціальних гарантій, скорочення робочого часу та ін. Саме через їхній вплив марксистську теорію революційної класової боротьби поступово починає витискати теорія еволюційно-реформістської зміни систе¬ми, ідея політики «соціального партнерства». Позбавлені радикаліз¬му, ці ідеї здобувають підтримку в робітничому середовищі, розу¬міння інших суспільних верств, а також починають впливати на марксизм, спричиняючи його еволюцію. Відтак виникають різнома¬нітні трактування марксистської теорії аж до перегляду самої суті марксистської концепції, ревізії філософських, економічних та полі¬тичних основ учення, до пом'якшення радикалізму його революцій¬них висновків. На цій основі виникають дві течії марксизму - ор¬тодоксальний марксизм і ревізіонізм.