Зародження марксистської економічної теорії в 40-50-х рр. ХІХ ст
Основу життя суспільства Маркс убачає в матеріальному вироб¬ництві, форма якого зумовлюється формою власності. За капіталіз¬му - це власність на засоби виробництва й робочу силу. Розвиток приватної власності в такій формі веде до її загибелі, а отже, до змі¬ни існуючого ладу.
В «Економічно-філософських рукописах» Маркс стверджує, що досі політекономія як наука захищала існуючий лад, відповідала йо¬го потребам. Нині її предметом мають стати відносини між працею та капіталом.Дві праці, написані Марксом та Енгельсом спільно (1844-1846), демонструють єдність їхніх поглядів на економічні закономірності та перспективи розвитку капіталізму. Це «Святе сімейство» та «Ні¬мецька ідеологія». Будучи філософськими по суті, вони містять ряд висновків щодо детермінованості суспільного устрою панівною формою власності. Маркс і Енгельс стверджують, що капіталізм сам створює свого руйнівника в особі пролетаріату, місія якого полягає у знищенні приватної власності, і буржуазна «політична економія, що приймає відносини приватної власності за людяні та розумні, безперервно впадає в протиріччя з основною передумовою - при¬ватною власністю»', тобто еволюція форм зв'язується з розвитком продуктивних сил суспільства. Звідси випливає висновок, що суспі¬льний поділ праці веде до прискорення прогресу продуктивних сил і, як наслідок, до формування відповідних виробничих відносин, що завжди мусять відповідати рівню розвитку цих сил. Суперечності між рівнями розвитку є джерелом руху суспільства: коли вони дося¬гають апогею, то можуть бути вирішені тільки революційним пере¬творенням суспільства.
Суть держави вони визначають як диктатуру економічно панівного класу, а категорії прибутку, ренти, процента зв'язують з існуванням приватної власності. Диктатура пролетаріату, що ліквідує приватну власність, на їхню думку, забезпечить існування суспільства нового типу, що в ньому розподіл буде здійснюватись за потребами, а влас¬ність стане суспільною. На той час Маркс і Енгельс не визнавали ре¬формістських шляхів переходу до комуністичного суспільства, а ба¬чили такий перехід тільки через пролетарську революцію.
1845 p. Енгельс публікує свою працю «Становище робітничого класу в Англії». У ній він відобразив загальні закономірності розви¬тку капіталізму, показав, що капіталістичне суспільство будує свій добробут на зубожінні робітничого класу і, тим самим, підштовхує його до боротьби.
Дві праці Карла Маркса «Злиденність філософії» (1847 р.) та «Наймана праця і капітал» (1849 p.) були першим кроком на шляху
до створення цілісної економічної доктрини. Вони свідчать про те, що погляди його вже повністю сформувались.
Питання, на які намагається дати відповідь Маркс, полемізуючи з «Філософією злиденності» Прудона, стосуються проблеми можливого вдосконалення капіталістичного суспільства. Аналізуючи категорії виробництва - вартість, заробітну плату, ренту, він доводить, що ці економічні явища об'єктивно зумовлені формою власності, рівнем розвитку суспільства. Їх не можна довільно створити, чи відмінити.
Суть економічних відносин у капіталістичному суспільстві, при¬родна суть капіталу, на його думку, визначаються поняттям вартос¬ті. З цієї позиції, за Марксом, можна пояснити всі економічні явища, передовсім відносини експлуатації. Він розкриває суть капіталісти¬чного нагромадження і його наслідки, заробітної плати як життєво¬го мінімуму робітника, вказує на існування генетичного зв'язку грошей та товару, критикує номіналістичну теорію грошей Прудона. Маркс досліджує явище конкуренції і доводить, що вона формує монополізм.
«Наймана праця та капітал» стала дальшим розвитком економіч¬них ідей, викладених у попередній праці. У цьому творі Маркс знов повертається до проблеми заробітної плати й капіталу, досліджує вплив нагромадження капіталу на становище робітничого класу, вплив різноманітних чинників на рівень цін, розкриває механізм дії закону вартості. Він уперше визначає показник ступеня експлуата¬ції, тобто співвідношення заробітної плати та прибутку, аналізує чинники, котрі впливають на рівень заробітної плати, та висловлює засадну думку марксизму, що наймане рабство перетворює робітни¬ка на товар, який має свою ціну, і ця ціна (заробітна плата) змінює¬ться під впливом попиту та пропозиції.
Ранні праці Маркса не тільки мали соціальну спрямованість і працювали на революційну ідею, але водночас були й першими спробами систематизації економічної теорії.
Особливе місце в теоретичній спадщині цього періоду займає «Маніфест комуністичної партії» (1848). Це перший систематичний виклад особливого класового світогляду. У «Маніфесті» подано ха¬рактеристику капіталізму, визначено його історично прогресивну роль, розкрито його суперечності. Політекономічний аспект твору полягає у висвітленні перспектив капіталістичного суспільства і йо¬го трансформації в суспільство комуністичне. Зокрема, розглянуто характеристику класової структури докапіталістичних формацій, стадій розвитку капіталізму, показано, як капіталістичні виробничі відносини сприяли прогресу продуктивних сил, а потім почали їх сковувати.У «Маніфесті» окреслено також головні риси економіки майбут¬нього комуністичного суспільства, побудованого на суспільній власності, та шляхи його становлення: експропріація земельної власно¬сті, високий прогресивний податок, державна централізація кредиту та транспорту, збільшення державної власності та її вдосконалення через централізоване планування, обов'язковість праці для всіх, по¬єднання землеробства з промисловістю, ліквідація відмінностей між містом і селом, виховання дітей за рахунок суспільства тощо. Перед пролетаріатом ставиться завдання завоювання політичної влади як перший крок до повалення влади буржуазії і ліквідації приватної власності.