Зародження марксистської економічної теорії в 40-50-х рр. ХІХ ст

Зародження марксистської економічної теорії в 40-50-х рр. ХІХ ст

Карл Генріх Маркс (1818-1883) Народився в Трірі в сім'ї ад¬воката. Після закінчення гімназії 1835 p. вступає до Боннського уні¬верситету, згодом навчається в Берлінському університеті на юри¬дичному факультеті, який закінчує 1841 p., отримавши вчений ступінь доктора філософських наук. У січні 1842 p. Маркса запро¬сили до Кельна очолити «Рейнську газету». Саме тоді він знайоми¬ться з Фрідріхом Енгельсом, який цілком поділяє погляди Маркса на проблеми соціально-економічного розвитку.

Фрідріх Енгельс (1820-1895) народився у Бремені в сім'ї фаб¬риканта. Не закінчивши гімназії, 1838 р він був змушений працюва¬ти в Бременському торговому домі, але постійно займався самоосві¬тою. З 1839 р. його статті з проблем робітничого класу друкує жур¬нал «Телеграф».

З 1841 р. Енгельс відбував військову службу в Берліні і там при¬мкнув до лівогегельянців. Однак уже 1842 р. порвав з ними, уважа¬ючи, що політичного реформаторства недостатньо для перебудови суспільства, необхідна соціальна революція. Він починає активну літературну діяльність у «Рейнській газеті», хоча на той час уже жи¬ве в Манчестері й працює в торговому домі свого батька.

1843 р. прусський уряд закриває «Рейнську газету» і висилає Маркса з країни. Він виїздить у Париж, де засновує разом з Арноль¬дом Руге новий журнал «Німецько-французький щорічник». У світ вийшов лише один номер щорічника (1844 р.). У ньому було викла¬дено погляди Маркса та Енгельса на державу, право, релігію.

Водночас Маркс і Енгельс беруть участь у роботі революційних груп у Парижі. Паризький період відіграв вирішальну роль у житті

Маркса та Енгельса, вони стали на шлях професійної революційної діяльності.

Спільною рисою ранніх наукових праць Маркса та Енгельса бу¬ло намагання поєднати нове філософське бачення світу із соціаль¬ною теорією, довести необхідність зміни суспільного ладу. У вступі до «Критики гегелівської філософії права» Маркс пише, що акту¬альність теорії зумовлюється потребою в ній суспільства і що ця те¬орія може перетворитись на грізну силу, як тільки вона оволодіє ма¬сами. Ця теза стала визначальною для дальшого творчого пошуку. У подальшому Маркс та Енгельс поставили собі за мету обгрунтувати власні революційні погляди за допомогою економіко-теоретичного дослідження закономірностей розвитку суспільства.

Економічні ідеї наявні вже в ранніх працях Маркса та Енгельса. Висновки, які роблять автори, підкорено одній меті - довести, що економічний розвиток капіталістичного суспільства призведе до йо¬го краху, а революційні перетворення є необхідними для приско¬рення цього процесу.

У «Німецько-французькому щорічнику» було опубліковано стат¬тю Енгельса «Нариси до критики політичної економії» (1844), в Якій він розглядає буржуазну політичну економію від меркантилізму до Сміта, Рікардо, Мальтуса, Мак-Кулоха, Мілля, як науку, що захищає капіталізм, побудований на приватній власності.

Енгельс писав, що за умов існування приватної власності не мають сенсу категорії «національне багатство» та «національна еко¬номіка», бо в суспільстві все підкорено інтересам власника. Моно¬полія приватної власності є причиною криз та зубожіння, протисто¬яння у виробництві, на ринку та в суспільстві. З усуненням приватної власності буде вирішено проблему суперечностей, почи¬наючи з конкурентної боротьби і до боротьби класів.

У цій праці Енгельс розглянув питання приватної власності, вар¬тості, ціни, конкуренції і монополії як її породження, заробітної плати та ін. Хоч його погляди на ці економічні категорії ще не були підтверджені теоретичними викладками, але вони суттєво різнилися від визначень інших економістів.

Праця Маркса «Економічно-філософські рукописи 1844 року» не призначалась до друку, але була важливим етапом становлення його економічних поглядів. У ній Маркс звернувся до проблеми відносин між працею та капіталом, яку визнав за головну в суспіль¬них відносинах. У цьому контексті він розглядає капітал як накопи¬чену чужу працю. Усі форми доходів, що існують у суспільстві, ма¬ють експлуататорську природу. Лише заробітна плата є результатом зусиль найманого робітника, але її капіталіст намагається постійно зменшити, користуючись своєю монополією на власність щодо за¬собів виробництва.