Концепції футурології

Такий перелік ознак свідчить про те, що вони вибрані довільно, не становлять системи, що західні теоретики замість аналізу реалій суспільства майбутнього і закономірностей його виникнення зма¬льовують ідеальну картину.Як засадні вибираються різні ознаки майбутнього суспільства. Ще 1968 p. Г. Кан, колишній директор Гудзоні вського інституту, спільно з А. Вінером опублікували працю «Рік 2000», що в ній за одну з таких ознак взяли рівень доходів на душу населення. Цю ознаку вони визнали основним критерієм класифікації стадій суспі¬льного розвитку, зокрема: 1) передіндустріальної - 50-100 до¬ларів; 2) перехідної - 200-600 доларів; 3) індустріальної - 800-1500 доларів; 4) масового споживання - 1500-4000 доларів;

5) постіндустріальної-4000-20000 доларів.

Крім зростання доходу, в економіці суспільства майбутнього (за Каном і Вінером) переважатимуть соціальні мотиви виробництва, ринок відіграватиме меншу роль, високого рівня досягне комп'юте¬ризація суспільства тощо. Проте більшість ознак постіндустріального суспільства Кан і Вінер тільки декларують, не розкриваючи їх¬нього змісту.

У працях 70-80-х pp. Г. Кан розвиває оптимістичні прогнози щодо дальшого розвитку суспільства. Він пише: «Постіндустріальний світ, який ми передбачаємо, буде світом зростаючого достатку... зменшення конкуренції, він буде світом великих подорожей і конта¬ктів і, можливо, світом, що забезпечить зменшення відмінностей між його народами»'.

Екологічні проблеми розвинутих країн Кан сподівався вирішити перенесенням «екологічно брудних» виробництв у країни, що роз¬виваються.

Соціальна спрямованість оптимізму Г. Кана знайшла прояв у та¬ких працях, як: «Світовий економічний розвиток 1979 і далі» (1979), «Прийдешній бум» (1982), «Роздуми про неймовірне в 1980-ті» (1984). В останній праці, яка була видана посмертно, Кан виступає як запеклий реакціонер. Він навіть провіщає неминучість війн, зо¬крема, термоядерних, і намагається довести, що вони не означають кінця цивілізації. «Більшість людей, - писав Кан, - чомусь глибо¬ко переконані, що ядерна війна означає кінець цивілізації...» Г.Кан не лише заперечує таку оцінку термоядерної війни, а й намагається обгрунтувати її «прогресивні» риси. Найважливішою він називає можливість держави-переможниці розширити «сферу своєї гегемо¬нії... на весь світ».

До концепції «постцивілізації» Г. Кана близька концепція «тех¬нотронної ери», відомого політолога, професора Колумбійського університету 3. Бжезинського. У багатьох своїх працях, зокрема «Америка в технотронний вік» (1967), «Між двома віками. Роль Америки в технотронній ері» (1970), Бжезинський не лише прогно¬зує майбутнє, а й розвиває думку про провідну роль США в цьо¬му майбутньому, називаючи їх «соціальною лабораторією світу»4. США, пише Бжезинський, під впливом науково-технічної революції вступили в нову еру - «технотронну». Він також поділяє думку про те, що саме техніка (особливо електроніка) стають основним факто¬ром, котрий визначає соціальні зрушення, зміну звичаїв, соціальної структури, цінностей, суспільства в цілому»5.

Конструюючи економічну систему «технотронного суспільства», Бжезинський виділяє в ньому три сектори: 1) технотронний, в якому зосереджено нові галузі виробництва, засоби масової інформації, сферу науки; 2) індустріальний, де сконцентровано традиційні галу¬зі, робітники яких є добре матеріально забезпеченими; 3) доіндустріальний, що в ньому переважають робітники з низькою кваліфіка¬цією, низькими доходами. Як визначальні риси «технотронного суспільства» Бжезинський називає: переважання сфери послуг, роз¬виток індивідуальних здібностей людини, доступність освіти, заміну мотиву нагромадження особистого багатства «моральним імпера¬тивом використання науки в інтересах людини», ліквідацію «персоналізації» економічної влади, тобто втрату власниками капіталу позицій в управлінні виробництвом. Цю роль відіграє «еліта технот¬ронного суспільства», тобто організатори виробництва та вчені, що утворюють «верхівку панівного класу».

У «технотронному суспільстві» соціальні конфлікти виникають лише в доіндустріальному секторі, але їх завжди можна усунути, збільшуючи доходи осіб цього сектора. Це не становить проблеми, оскільки «американське суспільство в цілому досягло небаченого достатку, що стосується всіх класів»'.

Одним із найбільш яскравих представників футурології є амери¬канський соціолог Д. Тоффлер. Тоффлер констатує наявність кри¬зових явищ в індустріальній системі. Ці явища зв'язані з тим, що ін¬дустріальний світ вступає в нову стадію історичного розвитку, стадію технологічної цивілізації, яка вже не підлягає правилам індустріалізму. Цей перехід буде періодом переворотів, він буде супро¬воджуватися падіннями, економічними катастрофами, воєнними конфліктами. І не випадково Тоффлер називає свою працю «Майбу¬тній шок» (1970).Просування до «нового суспільства» відбувається в процесі роз¬витку «суперіндустріальної революції». Створене цією революцією «абсолютно нове суспільство» позбавить народні маси голоду та хвороб, створить «чудові можливості для розквіту індивідуальнос¬тей», «задоволення психологічних потреб» тощо . Перехід до «су-періндустріального суспільства» повинен бути чітко спланованим, потрібна розробка його моделі, або, як пише Тоффлер, слід «спрое-ціювати нову цивілізацію» .