Концепції футурології
Концепції футурології
Серед багатьох проблем сучасності однією із центральних є про¬блема майбутнього. Усі, хто живе сьогодні, будують світ майбут¬нього, світ XXI століття. Яким він буде? Що дасть людству?
Марксистсько-ленінською концепцією суспільного розвитку, в основі якої лежить зміна суспільно-економічних формацій, передба¬чається побудова комунізму як майбутнього людства. Цій концепції протистоять концепції футурології (науки про майбутнє) західних економістів. Назву новій науці дав німецький політолог О. Флехт-хейм. У праці «Історія і футурологія» (1966) він визначає футурологію як засіб переборення «старих ідеологій». Спроби визначити кон¬тури соціальної організації суспільства майбутнього робили ще про¬гресивні мислителі пізнього середньовіччя Т. Мор, Т. Мюнцер, Т. Кампанелла, великі соціалісти-утопісти - Ш. Фур'е, Сен-Сімон, Р. Оуен.
У 60-70-х pp. виник справжній «футурологічний бум». Еконо¬місти, філософи, соціологи починають активно прогнозувати майбу¬тнє. Виникає низка урядових і позаурядових організацій, які займа¬ються моделюванням і прогнозуванням майбутнього. Однією з перших таких міжнародних організацій був «Римський клуб» (1968). 1974 року було утворено «Всесвітню федерацію досліджень майбу¬тнього». Виникають наукові центри під егідою ООН, ЮНЕСКО. Над створенням моделей і прогнозів майбутнього працюють наукові центри при університетах, міжнародних концернах, банках. Учені намагаються осмислити економічні, екологічні, енергетичні, демо¬графічні та інші проблеми, які постали перед людством на глобаль¬ному і регіональному рівнях.
Відбувається швидкий розвиток футурології як науки. Радянські дослідники-марксисти заперечували навіть право на існування футурології на тій підставі, що вона не відповідала марк¬систсько-ленінським уявленням про перспективи суспільного роз¬витку, по-друге, що вона ніби не є результатом розвитку наукової думки, а є результатом соціального замовлення, про що свідчать на¬перед передбачені висновки, і, по-третє, що вона не має предмета свого дослідження, тому що функція передбачення притаманна кожній суспільній науці.
Посилаючись на історичний досвід існування СРСР, марксистські теоретики писали, що «сама історія» авторитетно засвідчила істин¬ність наукового комунізму. «А обов'язок футурології... - пише, на¬приклад, Шахназаров, - зводиться до того, щоб довести протилежне, щоб сконструювати і обгрунтувати «некомуністичне майбутнє». Уже за одне це її не можна вважати справжньою наукою».
Справді, футурологія виникла й розвивалась як альтернатива марксизму. Не можна заперечувати і того, що вона виконувала пев¬не соціальне замовлення. Проте заперечувати її - неправомірно. Якщо підходити з таких позицій до визначення науки, то, врахову¬ючи історичні реалії сьогодення, можна заперечувати марксизм, як наукову теорію.
У футурологічних концепціях так само, як і в теоріях трансфор¬мації капіталізму, немає єдиної методологічної основи. Футурологи обмежуються фрагментарною характеристикою суспільства, зводять до абсолюту одну його сторону, рису.
Досить умовно можна виокремити два основні напрями сучасної футурології - індустріальний і конвергентний. Прихильники теорії конвергенції, як уже зазначалося, намагалися спрогнозувати проце¬си суспільного розвитку, виходячи з існування двох протилежних систем. У межах індустріального напряму футурологічний характер мають різноманітні теорії так званого постсуспільства. За підрахун¬ками Белла протягом 60-70-х pp. з'явилось близько двадцяти ви¬значень майбутнього суспільства з префіксом «пост»: постбуржуазне суспільство Р. Дарендорфа, посткапіталістичне суспільство Р. Ліхтхейма і Е. Боулдінга, постцивілізація Г. Кана, постсучасне А. Етціоні та інші. Основним методологічним принципом усіх цих теорій є технологічний детермінізм, тобто твердження, що розвиток техніки визначає розвиток суспільства незалежно від його соціаль¬но-економічної структури. Роль науки, техніки, технології в розвит¬ку суспільства гіперболізується. Англійський футуролог Ст. Котгров писав з приводу цього: «Основою формулювання наших уявлень про майбутнє є технологічний детермінізм, який стверджує, що ма¬шини творять історію. Індустріальна революція і тепер «нова індус¬тріальна революція» є поняттям, які припускають, що технологія є джерелом руху сучасних соціальних систем» .
В основу характеристики суспільства майбутнього беруться різні ознаки. Кількість ознак неоднакова у різних авторів. Проте майже всі наголошують на розширенні сфери послуг, зростанні ролі науко¬во-технічної інтелігенції, пишуть про загальний добробут, можли¬вість задоволення різноманітних інтересів тощо.