Проблеми економічного розвитку України в період незалежності

Проблеми економічного розвитку України в період незалежності

Головні завдання перехідного процесу. Економіка України в умовах незалежності. Про¬блеми екології.

Головні завдання перехідного періоду

Наприкінці жовтня 1991 р. Верховна Рада України розглянула "Основні напрями економічної політики в умовах незалежності". В документі пе¬редбачалась структурна перебудова господарства України. У програмі велике значення надавалось конверсії оборонної промисловості, яка в минулому посідала чільне місце в народногосподарському ком¬плексі України, перерозподілу матеріальних і тру¬дових ресурсів на користь виробництв, які забезпе¬чують населення споживчими товарами. Передба¬чалося закриття нерентабельні підприємства, а ма¬шинобудування переорієнтувати на задоволення по¬треб агропромислового сектору, легкої та харчової промисловості. Важливе місце в документі відво¬дилося регіональній господарській політиці. Впер¬ше в історії України передбачалось здійснення уря¬дом контролю за формуванням економічної струк¬тури, прийняття рішень щодо розміщення нових ви¬робничих потужностей, реконструкції та переосна¬щення діючих підприємств усіх галузей промисло¬вості.

У березні 1992 р. Верховна Рада України розглянула > "Основи національної економічної політики України", в яких зазначалося, що Україна залишається в СНД, але по¬вністю виходить з рубльового простору. Таким чином, було покладено початок виходу із господарського механізму ко¬лишнього Радянського Союзу і розбудови власної економі¬чної системи. Основними аспектами економічної політики України мала стати інтеграція в європейську і світову еко¬номіку. Для того, щоб реалізувати це завдання, Україна повинна була пройти шлях від командно-адміністративної до ринкової економіки. В зв'язку з цим в Україні було прийнято Закон "Про приватизацію майна державних підприємств", згідно з яким створено 300 асоціацій, 75 кон¬цернів, корпорацій і консорціумів, 18 акціонерних товариств. Також було зареєстровано понад 30 тис. малих підприємств і майже стільки кооперативів із загальною кількістю пра¬цюючих 670 тис. чол.

Слід підкреслити, що країни колишнього Радянського Союзу, в тому числі і Україна, розпочали процес реформ в умо¬вах специфічних і в певному відношенні гірших, ніж інші країни Центральної Європи. До них, зокрема, відносяться:

- нераціональне територіальне розміщення промислових підприємств без урахування витрат на транспорт і енергію на території, що складала майже шосту частину поверхні землі;

- більша монополізація господарських структур, більш тісні економічні взаємозв'язки колишніх республік СРСР, майже повна відсутність приватного сектора, недостатній досвід в питаннях управління якістю, фінансами і збутом порівнянне з країнами центральної Європи;

- домінування галузей військово-промислового комплексу;

- відсутність самостійного історичного розвитку національ¬них господарств і власного досвіду використання національ¬ної валюти;

- недостатність або повна відсутність ринкових традицій, неприйняття категорій ринкової економіки, відмова від прак¬тичного застосування таких понять, як приватна власність, прибуток, індивідуальна ініціатива, самореалізація, конструк¬тивне мислення.

До економічних умов слід додати низку політичних чин¬ників, які стримували і продовжують стримувати процес ре¬форм. Україні доводиться не лише змінювати економічну систему, але й вирішувати проблеми, пов'язані з трьома сер¬йозними перехідними процесами, а саме:

1) створювати національну державу;

2) здійснювати перехід від тоталітарної політичної систе¬ми пізнього сталінізму до демократії;

3) здійснювати перехід від соціальної системи, яка повністю спиралась на державу, до плюралістичних структур.

До згаданих груп чинників, що визначають зміст перетво¬рень в Україні, необхідно додати ще один: майже повна відсутність генеруючих ідей у представників провідного еко¬номічного державного персоналу. Економічними міністерства¬ми та окремими підприємствами продовжували керувати саме ті люди, що довели економіку України до кризового стану.