Сен-Сімон, сенсімоністи й походження колективізму
Сен-Сімон, сенсімоністи й походження колективізму
Анрі Клод де Рубруа Сен-Сімон (1760-1825) - виходець з вищої французької аристократії, здобув прекрасну освіту, був вели¬ким землевласником. У віці шістнадцяти років бере участь у війні за американську незалежність. У роки революції відмовляється від дворянського звання і збагачується завдяки вдалій спекуляції на на¬ціональному майні. Як політичне неблагонадійного його було ув'язнено. Після звільнення з в'язниці він займається комерцією, подорожує, вивчає науки. У період з 1813 по 1825 pp. виходять най¬важливіші його праці: «Про промислову систему», «Про стару і нову політичну систему», «Катехизис промисловців», «Нове християнст¬во». Їх написано під враженням від тих змін, які несло з собою на¬родження нового капіталістичного індустріального ладу.
Теоретичні підходи Сен-Сімона до аналізу суспільства базува¬лися на історичному методі. Сен-Сімон, як і інші утопісти, вирішує питання докорінної перебудови суспільства, але щодо загальнотео¬ретичних поглядів він вимагає, щоб минуле людства і його сучасне вивчалося як єдиний безперервний процес прогресивного розвитку суспільства.
Сен-Сімон пише, що будь-який аналіз сучасного, узятий ізольо¬вано, може призвести лише до дуже поверхових або навіть хибних висновків, і якщо не вивчати минуле, то неможливо відрізнити соці¬альні елементи системи, яка має зникнути, від елементів тієї систе¬ми, яка повинна утвердитись.
За Сен-Сімоном, суспільство, цілісна система політики, економі¬ки і знання, у своєму історичному розвитку проходить три формації:
рабовласницьку, феодальну та індустріальну. Кожна з них характе¬ризується відповідним рівнем розвитку знань, політики та господар¬ства, що, у свою чергу, проходять дві стадії: органічну, чи врівно¬важену, та критичну, коли попередню рівновагу порушено.
Економіка і політика, з одного боку, і знання - з іншого, розви¬ваються, на думку Сен-Сімона, паралельно. Під час органічної стадії при владі перебуває клас, який відіграє найважливішу господарську роль у даний період, а в критичній стадії на економічну владу пре¬тендує інший клас, господарська функція якого зростає. Клас, що народжується, протистоїть тому, що вже існує. Проявом цього про¬тистояння є політична боротьба, яка завершується виникненням но¬вої формації.
Капіталістичне суспільство Сен-Сімон розглядає як проміжну ста¬дію між феодалізмом та індустріалізмом. Капіталізм поєднує ознаки розкладу попереднього періоду та елементи нового - індустрію.
Характеристика капіталізму грунтується на аналізі його супе¬речностей, ролі приватної власності та індустрії, що народжувалась.
Головною вадою капіталістичної системи Сен-Сімон уважав від¬сутність у ній організуючої, об'єднуючої основи. Наслідком цього є те, що у виробництві панує приватна власність і породжувана нею анархія; економіку й політику відокремлено одну від одної, і обид¬ві - від науки. За його визначенням, період, коли економіка й полі¬тика існують автономно, є перехідним. Саме тому капіталізм він відносить до критичного періоду, перехідного від органічного фео¬далізму до майбутньої органічної науково-індустріальної системи.
Трактування капіталістичного періоду в Сен-Сімона безумовно відрізняється від того, що пропонувала сучасна йому школа еконо¬мічного лібералізму. Він визнає дію природних економічних сил, але вважає, що саме вони і є причиною всіх пороків капіталізму, зу¬мовлюють його майбутню руйнацію.
Буржуазне суспільство він критикує ще й за те, що в ньому індуст¬рія не посіла відповідного місця. У капіталістичному середовищі вона стає такою самою причиною криз, як і приватна власність, сприяє розшаруванню суспільства на класи, яке з часом стає все глибшим.
Усе сучасне йому суспільство він поділяє в основному на два класи: на індустріалів (елемент майбутнього) і власників (непродук¬тивний клас, елемент феодалізму), між якими точиться боротьба за економічну владу. Цей антагонізм він часто формулює як антагонізм між власниками та трудящими, тобто між ледарями і трударями.
На думку Сен-Сімона, індустрія будує економічні передумови для формування нового суспільства: готує капітали до усуспільнен¬ня, забезпечує високий рівень споживання, створює умови для об'єднання трудівників на новій, індустріальній основі, для розвит¬ку науки. Необхідно лише сформувати відповідне соціально-політичне середовище, що привело б економіку, політику та науку у відповідність, і тоді капіталізм переросте в наступну стадію.