Зворотний зв'язок

Теорії трансформації капіталізму

Прихильники цієї теорії дипломатичне ухиляються від відповіді на те, які саме власники акцій не мають ефективної влади в корпо¬раціях: дрібні чи великі. Оскільки в корпораціях діє основний прин¬цип «одна акція - один голос», то саме великі акціонери мають можливість утримувати в своїх руках усю повноту влади, на свій розсуд розпоряджатися капіталом корпорації і висувати до складу її керуючих тих людей, які охоронятимуть їхні інтереси.

Крім того, вищі верстви управлінського апарату (менеджерів) ті¬сно зв'язані з власниками великого капіталу і часто самі належать до них. Їхні інтереси здебільшого збігаються з інтересами власників. У великій корпорації, отже, відбувається не тільки постійне від¬окремлення власності від управління, а й зворотний процес - від¬новлення єдності управління і власності завдяки перетворенню ме¬неджерів на капіталістів.

Проте усвідомленням двоїстості цього процесу справа не обме¬жується. Критики теорії «управлінської революції» справедливо за¬значають, що необхідно з'ясовувати й засоби здійснення контролю. Так, американський економіст Р. Лернер, який критично сприймає концепцію «революції в управлінні», наголошує на необхідності концентрувати увагу не на тім, «які особи контролюють великі кор¬порації, а на тім, якими засобами здійснюється контроль (володіння акціями чи позиція в керівництві)» .

Англійський дослідник діяльності великих корпорацій Т. Ніколс підкреслював зростання значення керуючих корпораціями, збіль¬шення їхньої влади, зазначаючи водночас, що юридичне вони пере¬бувають на службі в акціонерів, але практично їхня позиція не відрі¬зняється від позиції директорів-власників. Стосовно різних підходів до оцінки проблеми «власність-контроль», Ніколс зауважував: «Те¬оретики менеджеризму писали про відокремлення або про «розлу¬чення». Значно правильніше буде говорити про «шлюб з розрахун¬ку» між управляючим і капіталістом»'. Отже, підбиваючи підсумок, можна сказати, що теорії «революції в управлінні» теж притаманна певна еволюція. Вона почала із заперечення влади капіталістів, а за¬кінчила «шлюбом з розрахунку» менеджерів із капіталістами.

Водночас не слід вважати, що ця (як і інші) теорія є суто абстра¬ктною розумовою вправою. Її прихильники, як і противники, вико¬ристовуючи величезний статистичний матеріал, розробляють різні моделі корпорацій, досліджують діяльність різних груп капіталістів у корпорації: одна робить ставку на посилення автономії, зростання корпорації, друга - зв'язана з рухом фіктивного капіталу, з біржею.

Різна орієнтація буржуазії зв'язана з різним рухом реального й фіктивного капіталу, які протистоять один одному, конкуруючи за прибуток. Розмежування груп буржуазії і великих корпорацій за ці¬єю ознакою зумовило конфліктний характер процесу «злиття», «по¬глинання» корпорацій у 60-х - на початку 70-х pp., що позначилося на становищі керуючих корпораціями.

Те, що управлінці мають обмежену владу в корпораціях, підтвер¬джує практика економічного життя 70-90-х pp. Перехід контроль¬ного пакета акцій до іншого власника майже завжди має наслідком заміну менеджерів.

Теорія «революції в доходах» - складовий елемент теорії «на¬родного капіталізму». Її прихильники стверджують, що в розвину¬тих капіталістичних країнах стався принциповий переворот у роз¬поділі національного доходу, суть якого полягає у поступовому зближенні доходів різних верств і класів капіталістичного суспільст¬ва. Цю тезу пропагували С. Кузнець, Дж. К. Гелбрейт, К. Боул-дінг, М. Сальвадорі, Е. Хансен та інші.Особливих зусиль для обгрунтування теорії доклав американсь¬кий економіст С. Кузнець. У праці «Частки вищих за доходами груп у доході і заощадженнях» (1953) він навів дані про динаміку розпо¬ділу національного доходу в 1919-1948 pp. За його підрахунками, питома вага доходів 1% населення США (найвищої групи) станови¬ла 1919-1938 pp. 13%, a 1948 p. знизилась до 9%. Питома вага до¬ходів «верхніх» 5% населення за цей період знизилась з 25 до 18%. Виходячи з цих показників, С. Кузнець зробив висновок про систе¬матичне зниження доходів вищих груп населення.

Ці розрахунки й висновки широко рекламувались у пресі. Проте концепція «революції в доходах» зазнала серйозної критики з боку багатьох американських економістів і соціологів. Так, В. Перло довів свідому тенденційність обрахунків Кузнеця. Він показав, що Ку¬знець розраховував питому вагу доходів вищої групи на основі да¬них податкових органів, тобто на підставі лише заявлених доходів. Між тим у післявоєнний період значно посилилось приховування доходів підприємцями. Підкреслюючи цей момент, В. Перло писав:

«Кузнець вивертає цей політичний скандал навиворіт і перетворює несплату податків багатими на вигаданий доказ того, що багаті втрачають дохід».


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат