Відображення соціалістичних ідей та їх критика в українській економічній думці
1. Соціалістичні ідеї М.Драгоманова в економічній теорії України.
Економічна думка в Україні має багатовікову історію. М. Драгоманов посідав визначне місце в громадсько-політич¬ному та науковому житті України.
Громадсько-політичну програму М. Драгоманова найбільш пов¬но викладено ним у «Передньому слові» до першого числа збірки «Громада». Він спирається на ідеї дрібнобуржуазного соціалізму Прудона із засадами «громадівства» (соціалізму), федералі¬зму й анархізму. М. Драгоманов так і писав, що за кінцеву мету він бере «цілковите безначальство і цілковите громадство».
Значне місце у науково-публіцистичній діяльності М. Дра¬гоманова займають економічні проблеми. Велику увагу приділяв він пореформеним аграрним відносинам. Реформу 1861 р. М. Дра¬гоманов розглядав як позитивний акт, вельми корисний для су¬спільства. Але водночас він підкреслював її антинародну спря¬мованість, зазначав, що реформа була проведена в інтересах поміщиків, капіталістів і самодержавства, а селяни одержали лише особисту волю без землі. Реформа, писав він, не тільки не дала селянам землі, «а й відібрала ту, яка в них була». Це призвело до погіршання становища селянства, оскільки до феодальних форм експлуатації, які багато в чому збереглися, додалися капіталістич¬ні її форми. Селяни, позбавлені землі, мусили «йти в найми», пи¬сав М. Драгоманов.
Причину тяжкого економічного становища селянства М. Драго¬манов убачав у суспільно-політичних відносинах і рішуче виступав проти тих, хто такою причиною вважав пияцтво й ледарство самих селян. Пияцтво, писав він, «головним чином є наслідок тих причин, які зумовлюють горе, злість і т.п.».
М. Драгоманов зв'язував із соціалізмом (громадівством), як більш досконалим, ніж капіталізм, ладом. Під соціалізмом він розумів такий спосіб виробництва, за якого фабри¬ки, заводи і продукти праці належатимуть робітничим громадам, а земля й результати сільськогосподарського виробництва — сільсь¬ким громадам. Перехід до нового ладу він мислив як еволюційний, не заперечуючи, проте, і можливості революційних виступів, «без яких інколи не можна обійтись».
Водночас М. Драгоманов, який був обізнаний із працями К. Маркса і Ф. Енгельса, заперечував марксистську теорію класової боротьби, теорію соціалістичної революції, диктатури пролетаріату. Соціалізм для нього був справою далекого майбутнього. На його думку, першочергове завдання соціалістів (а себе М. Драгоманов називав соціалістом, громадівцем) полягає в завоюванні політичних свобод і вже на цьому грунті — здійсненні соціально-економічних реформ.
Можна з упевненістю сказати, що М. Драгоманов у розумінні питань суспільного розвитку був більшим реалістом, ніж деякі його пізніші критики.
2. Ідеї соціалістичного ладу в народницькому русі
Народницький рух в Україні був породжений тими самими соціально-економіч¬ними умовами, що й у Росії в цілому. Українські народники, як і на¬родники Росії, вірили в самобутній характер економічного розвитку країни, ідеалізували селянство, вважали його рушійною силою ре¬волюції. Народники України організаційно були міцно зв'язані з на¬родницькими гуртками Росії. Але не зважаючи на спільність як у теоретичних питаннях, так і в практичній організаційній діяльності, котра існувала між українськими і російськими народниками, мали місце і деякі особливості, що характеризували народницький рух в Україні. Вони залежали від двох факторів — особливостей форм се¬лянського землеволодіння на Україні і національних моментів.
В Україні не було общинної форми землеволодіння, властивої великоруським губерніям, що й зумовило певну різницю теоретич¬них засад російських та українських народників. Відповідно і соціа¬лістичні ідеали селянства останні бачили не в общині, а у зрівняль¬ному подушному переділі землі.
Деякі українські народницькі гуртки з різними формами земле¬володіння навіть зв'язували питання про політичну боротьбу. З від¬сутності общини в Україні вони робили теоретичний висновок про безплідність і шкідливість тут політичного перевороту, який нібито віддалить революцію. У районах же з общинним володінням землею політичний переворот може привести і до економічного звільнення народу.