Соціалісти-асоціаціоністи Шарль Фур'є і Роберт Оуен
Найманих робітників у фаланзі не буде, тому не буде й заробіт¬ної плати. Фур'є припускав, що якщо й не всі, то переважна маса членів фаланги матиме частку в прибутку, котра визначатиметься водночас і працею, і капіталом, і талантом (знаннями). Крім того, частина спільного прибутку відраховуватиметься у фонди суспіль¬ного споживання, забезпечуючи гарантований рівень доходів.
Справедливий розподіл зробить працю привабливою для всіх.
Фур'є твердо переконаний у перевагах вільної праці. Він дово¬дить, що продуктивність її буде невимірно вищою, і що в асоціації буде повністю знищено бідність. У фалангах використовуватимуть¬ся не лише матеріальні стимули до праці, а й моральні, організову¬ватимуться змагання. Завдяки свідомості і високому рівню продук¬тивності праці, на думку Фур'є, буде досягнуто суспільної рівності, яку він розуміє як рівність стосовно засобів виробництва.
Шляхи переходу до нового суспільного ладу. Основною рушій¬ною й організуючою силою суспільства Фур'є вважає сильну владу, яку на період формування нового суспільства буде, на його думку, репрезентувати держава. Саме держава примусить робітників і капі¬талістів до спільних дій із трансформування суспільства, сприятиме організації фаланг. Спрямовуюча роль держави з остаточним фор¬муванням фаланг поступово відімре, але сильна влада в фалангах зберігатиметься.
Кошти на формування фаланг дадуть капіталісти—акціонери фаланг.
На думку Фур'є, з часом усе світове господарство перетвориться на систему фаланг.
Фур'є не бачив можливості одразу побудувати Світ Гармонії. Він передбачав існування перехідного періоду, який називав гарантизмом, коли кожному гарантуватиметься прожитковий мінімум, неза¬лежність та комфорт, тобто майже все, що становить предмет тур¬бот робітничого законодавства.
Фаланга Фур'є — це сприятливе середовище, де люди зможуть мати всі умови для праці й усебічного розвитку. Саме тому, що вона не дотримується комуністичних принципів, крім одного — суспільного споживання, — вона може стати прийнятною для всіх госпо¬дарською формою.
Програма, що мала на меті не експропріацію власності, а її коо¬перування як форму усуспільнення і знищення найманої праці, не боротьбу класів, а асоціацію таланту, праці й капіталу, яка пропові¬дувала примирення антагоністичних інтересів капіталіста та робіт¬ника, виробника і споживача, кредитора і боржника, поєднуючи їх в одній особі, — така програма й справді привертала увагу багатьох сучасників Фур'є.
Серед учнів і послідовників Фур'є найбільш відомі Консідеран і Годен.
Віктор Консідеран був одним з найпалкіших пропагандистів фур'єризму і в своїй «Соціальній доктрині» дав найліпший виклад цієї системи. Він навіть робив спроби реалізувати її на практиці в Америці. Під час революції 1848 p. виступив з гаслом, що певною мірою передає суть фур'єризму — «право на працю» як «справедли¬ва й необхідна компенсація за право власності».
Андре Годен відомий завдяки практичному втіленню ним ідеї Фур'є в життя — створенню знаменитого фамілістера — промисло¬вого закладу, в якому робітники брали колективну участь не тільки у виробництві, а й у розподілі прибутків. На кошти фамілістера було збудовано кілька великих житлових будинків для робітників, шко¬ли, притулки для бідних, навіть театр і кооперативні магазини.
Теорія Фур'є колись мала багато прихильників, вона і дотепер позначається на різноманітних солідаристських реформістських мо¬делях суспільства.
Роберт Оуен (1771 — 1858) народився в родині дрібного реміс¬ника, у невеликому англійському містечку Ньютаун. Після закін¬чення початкової школи, у семирічному віці, стає помічником учи¬теля, репетитором, пише проповіді на релігійні теми, заживши собі слави «маленького священика». У 9 років починає працювати в тор¬гівлі, де протягом восьми років проходить шлях від продавця до ме¬неджера великого торгового центру. Згодом він відкриває прядиль¬ну фабрику, де виявляє неабиякі організаторські здібності. 1794 р, Оуен стає акціонером компанії «Чарльстон Твіст і К°», яку було за¬сновано найстарішими лондонськими й манчестерськими фірмами, і очолює правління товариства.1800 р. Оуен купує на кордоні Шотландії й Англії фабричне се¬лище Ленарк з чотирма прядильними фабриками і створює зразкову колонію, завдяки якій стає відомим у всьому світі. Діяльність Оуена в Нью-Ленарку поділяється на два періоди: організація зразкового промислового товариства — колонії високої культури й високого рівня продуктивності праці та суспільно-реформаторська діяльність, коли він намагався її успіхи поширити на все суспільство. Другий період був невдалим, і 1824 р. Оуен від'їздить до США, щоб там реалізувати свій план кооперативної громади. З цією метою 1825 p. він купує 30 тис. акрів землі разом з будівлями і засновує сільсько¬господарське товариство «Нью Гармонія». Воно проіснувало лише три роки.