Соціалісти-асоціаціоністи Шарль Фур'є і Роберт Оуен
Фур'є стверджує, що асоціації — єдиний суспільний лад, для якого із самого початку створено людину.
Користуючись своїм методом, Фур'є доводить, що необхідно і можливо створити суспільні відносини, які відповідатимуть вимо¬гам людської природи, тобто встановити соціальну гармонію. Лю¬дина за своєю природою завжди готова до цього, необхідно лише організувати її.
Характеристика капіталізму. Капіталізм разом з патріархатом і варварством Фур'є відносить до тієї епохи, промисловість якої ха¬рактеризується як ворожа людині.Досліджуючи капіталізм, Фур'є часто звертається до сфери обі¬гу. Якщо меркантилісти джерело збагачення бачили в обігу, в торгі¬влі, то Фур'є схильний бачити в торгівлі джерело всіх пороків су¬спільства. На його думку, 'торговельний капітал — це провідна фор¬ма капіталу. Суть суперечностей третьої фази цивілізації — капіта¬лізму, полягає у боротьбі між виробниками і торговцями. Фур'є об'єднує фабрикантів і робітників в один клас, оскільки вони є об'єктом експлуатації агентів обігу, тобто торговців та банкірів.
Характеризуючи цивілізацію, Фур'є наголошує на ролі вироб¬ництва. Він уважає, що його роздробленість зумовлена формою власності, і, у свою чергу, є причиною панування торгівлі. Під роздробленістю він розуміє не дрібномасштабне виробництво, а на¬впаки, капіталістичний спосіб виробництва, за якого відбувається розпорошення суспільного виробництва між окремими особами. Саме з цього він робить висновок про неминучість анархії, криз, безробіття.
Капіталістична індустріалізація, на думку Фур'є, поглиблює ан¬тагонізм між інтересами індивідуума й колективу. Індустрію капіта¬лістичного суспільства він називає «антисоціальною», тобто такою, що не приносить користі суспільству. Вона є результатом вільної конкуренції і причиною монополізації. Монополізація виробництва, у свою чергу, призводить до дальшого розшарування суспільства, зубожіння більшості населення, економічних криз.
Фур'є формулює цілком логічне для свого часу вчення про кон¬центрацію та централізацію виробництва, стверджуючи, що третя фаза цивілізації розвивається через витискання дрібних і середніх підприємств великими й найбільшими, а також через злиття капіта¬лів унаслідок організації акціонерних товариств. Він робить висно¬вок, що розвиток концентрації і централізації призведе до нової фа¬зи, яку він називає «промисловим або торговельним феодалізмом», тобто до панування об'єднаного фінансового капіталу над усім суспільством. Тим самим формуються передумови трансформації су¬спільства, його корпоратизація, що забезпечує підстави для усуспіль¬нення власності, виникнення асоціацій. Загибель капіталістичної цивілізації Фур'є розглядає як невідворотний наслідок дії закону соціального прогресу.
Майбутній суспільний лад. Сам Фур'є головним здобутком свого творчого життя вважав відкриті Пювої форми організації су¬спільства — асоціації, яку він називав Соціальною Гармонією.
Первинною господарською одиницею асоціації, за Фур'є, є фалангау Для неї характерні суспільна форма виробництва на підставі спільної власності та розподіл відповідно до внеску кожного у ви¬робництво. Фаланга займає площу близько однієї квадратної милі і складається приблизно з 1500 осіб. Господарською основою фалан¬ги є агровиробництво в різних його видах, з особливим ухилом у бік землеробства і садівництва. Різні види промисловості є лише підсо¬бними промислами для сільського господарства.
Проте фаланга Фур'є — це не просто кооперація, яка передбачає поділ праці і спеціалізацію. Це щось на зразок акціонерного товари¬ства, але частину витрат фаланги становлять витрати на суспільні потреби — виховання дітей, утримання дитячих дошкільних закла¬дів та шкіл.
Отже, господарську систему нового суспільства він бачив як су¬купність окремих, економічно відособлених одиниць — фаланг, хо¬ча й підкреслював, що для загальносуспільних великомасштабних робіт будуть створюватись міжфалангові «промислові армії».
Економічною основою майбутнього ладу Фур'є вважає суспі¬льну власність на засоби виробництва, але трактує її досить оригі¬нальне.) Державними засадами організації суспільства він поступає¬ться на користь об'єднань, що перебуватимуть між собою у товарних відносинах. Власність усуспільнюється не державою, а окремими товариствами — фалангами, які і стають реальними влас¬никами. Але і в фалангах Фур'є зберігається приватна власність. Вона визначає пропорції розподілу продукту, хоч і не впливає на виробництво, що функціонує в суспільній формі. Хазяїном вироб¬ництва є весь колектив фаланги, він управляє виробництвом, планує спільну діяльність.
Розподіл здійснюється відповідно до внеску кожного, кожен отримує свою частку прибутків на зразок того, як це робиться в ак¬ціонерному товаристві. Капіталіст отримує винагороду за капітал, утілений в акціях^ Фур'є впевнений, що продуктивність праці в асо¬ціації буде настільки високою, що кожен матиме заощадження, які будуть інвестовані, а отже, даватимуть право на отримання прибут¬ку. Відтак власниками у фаланзі будуть не тільки багаті, власність матимуть усі.Але розмір доходів визначатиметься не лише часткою майна ін¬дивіда у спільній власності, а й кількістю витраченої ним праці, йо¬го здібностями й талантом. У Фур'є розподіл прибутку відбувається за капіталом, працею і талантом. Таке трактування розподілу має особливий зміст: намагаючись обгрунтувати свій підхід до пробле¬ми справедливого розподілу, Фур'є залучає до цього фактори вироб¬ництва. Визначивши пропорції розподілу продукту у співвідношенні 5:4:3 (відповідно до часток праці, капіталу й таланту у виробниц¬тві), Фур'є тим самим дає суспільну оцінку значущості кожного з цих факторів.