Економічне вчення А. Сміта
Другий підхід до визначення продуктивної і непродуктивної праці зв'язується з її матеріалізацією, уречевленням. Продуктивна праця — праця робітника, яка закріплюється і реалізується в яко¬мусь предметі або товарі, що придатний на продаж. А праця слуги не закріплюється і не реалізується в товарах. Його послуги зникають в момент їх надання. Згідно з таким визначенням продуктивної пра¬ці вся сфера нематеріального виробництва оголошувалась непроду¬ктивною. До цієї сфери Сміт відносить діяльність держави, її чино¬вників, церкву, армію, флот тощо.
Такий підхід Сміта до визначення продуктивної і непродуктивної праці був підданий критиці багатьма його сучасниками, які ширше трактували продуктивну працю. Економісти класичної школи нав¬паки — сприйняли такий підхід. З певними застереженнями сприй¬няв його і Маркс.
Сміт надавав великої ваги поняттям продуктивної та непродук¬тивної праці, оскільки він зі збільшенням кількості продуктивної праці зв'язував зростання національного багатства країни.
Капітал у Сміта — це головна рушійна сила економічного про¬гресу. Під капіталом він розуміє запас продукції, що приносить при¬буток, або за допомогою якого працею створюються нові блага.) Запа¬си певної особи, писав він, поділяються на дві частини. «Та частина, від якої вона чекає одержання доходу, називається її капіталом. Друга частина — це та, яка йде на безпосереднє її споживання».
Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капі¬талу належать машини й різні знаряддя праці, промислові й торговельні будівлі, склади, будівлі на фермах, «поліпшення землі» (роз¬чищення, осушення, удобрення), «людський капітал» — капіталізо¬вана цінність «придбаних і корисних здібностей усіх жителів, або членів суспільства». Віднесення Смітом людського капіталу до ос¬новного логічно випливає з того, що капітал у нього — це виготов¬лені матеріальні ресурси, а здібності робітників до праці також «ви¬готовлені» за допомогою використання матеріальних ресурсів.
Трудові навички й здібності робітників включав до основного капіталу ще Петті. Сміт, оголошуючи здібності, навички капіталом, робив висновок, що робітник, крім «звичайної заробітної плати» за «звичайну працю», має одержати й відшкодування витрат на навчання і прибуток на них. К. Маркс, як побачимо далі, теж дотри¬мується думки, що кваліфікованіша робоча сила має вищу вартість.
Оборотний капітал у Сміта складається з грошей, запасів продо¬вольства, сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що перебуває на складах і в магазинах.
Поняття основного й оборотного капіталу Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сфери його використання. Різ¬ницю між ними він бачить у тім, що перший дає прибуток, не всту¬паючи в обіг і не змінюючи власника, а другий — тільки в процесі обігу і зміни власника. Основний капітал формується і поповнюєть¬ся за рахунок оборотного. Співвідношення між основним і оборот¬ним капіталом, підкреслює Сміт, неоднакове в різних галузях ви¬робництва.
Великого значення Сміт надавав нагромадженню капіталу. Це, по суті, основна ідея праці Сміта. Він має на меті не тільки досліди¬ти природу і причини багатства взагалі, а й з'ясувати процес зрос¬тання саме національного багатства. «Зростання... доходу й капіталу означає зростання національного багатства»'. Отже, економічне зростання Сміт зв'язує не лише зі зростанням доходу, а й з нагрома¬дженням капіталу.Нагромадження капіталу, за Смітом, є результатом ощадливості. Ощадливість капіталістів збільшує фонд, призначений для утриму¬вання продуктивних робітників. Збільшення кількості останніх веде до зростання цінності, що додається до оброблюваних продуктів.
Річний продукт нації, робить висновок Сміт, може бути збільше¬ний лише за рахунок зростання кількості продуктивних робітників і підвищення продуктивності їхньої праці. Зростання продуктивності праці Сміт зв'язує із застосуванням машин, механізмів, що потребує додаткових капіталів. Вартість засобів виробництва він включає як четверту складову в ціну кожного окремо взятого товару окремого капіталіста. Що ж до всієї товарної маси всього класу капіталістів, то в її мінову цінність включаються лише три складові: заробітна плата, прибуток і рента. Відтак цінність річного продукту суспіль¬ства складатиметься лише з доходів. Такий підхід Сміта до визна¬чення мінової цінності сукупного суспільного продукту в марксист¬ській літературі одержав назву «догми Сміта». Сміта звинуватили в тім, що він виключає перенесену вартість із вартості сукупного про¬дукту. Проте він виходить із того, що матеріальні витрати (перене¬сена вартість) — це не що інше, як чиїсь доходи, отримані на попе¬редніх стадіях виробництва. Такий підхід спрощував аналіз теорії вартості. «Догма Сміта», по суті, вирішувала ту саму складну теоре¬тичну проблему стосовно визначення вартості, що й марксистське вчення про двоїстий характер праці (конкретна праця переносить вартість уречевленої праці, абстрактна — створює нову). Маркс, аналізуючи «догму Сміта», показав, що вона має сенс або за повного абстрагування від фактора часу, або в процесі аналізу формуван¬ня вартості продукту за досить тривалий період. Для короткого проміжку часу формула Сміта не має сенсу тому, що у вартості такого продукту завжди є частка, яка не розпадається на доходи цього року, а відшкодовує вартість засобів виробництва, які були на початку року.