Історичний аспект розвитку податкової політики та можливості модернізації її інституту в Україні

Сучасний стан розвитку податкових систем у країнах Заходу та в нових незалежних державах, до яких належить і Україна, наблизився до того моменту, коли зміни податків і режимів оподаткування, маневрування податковими ставками вичерпують свій реформаторський потенціал. Можна стверджувати, що упродовж ХХ ст. були застосовані майже всі можливі варіанти структурно-нормативних перетворень в оподаткуванні. Процеси інтеграції та глобалізації, синхронні податкові реформи все більше роблять національні податкові системи схожими одна на одну. При зростаючих вимогах фіскального і соціального характеру до податкових систем настає час задіяти повністю суб'єктивно-мотиваційний фактор у модернізації оподаткування, реалізація якого здійснюється через адміністративні, організаційні та інформаційні технології.

Податкова система є найстародавнішою фінансово-економічною системою люд¬ства. В період натурального господарства в якості податків збиралась на користь керівника або ватажка частина здобичі в натуральному вигляді.

На початку народження державного устрою й в перший період його існування оподаткування проводилось у вигляді жертвування, причому ставка була визначена в розмірі 10 % від усіх доходів. Звідки і термін «десятина».

Пізніше таку ж частину брали собі і релігійні організації. Кошти, які збирались, витрачалися на утримання армій, будівництво храмів, різних фортифікаційних споруд, шляхів, проведення свят тощо.

У країнах південної Європи (Греція, Італія) сплачувались «податі». Для цього все майно та скарб платника оцінювались й виділялась та частина, яка підпадає під оподаткування. В Італії при стягненні податків існував особливий механізм - най¬більший тягар оподаткування припадав на вибраних магістрантів, які працювали на користь міста безкоштовно. У мирний час громадяни взагалі не сплачували подат¬ки. В основі цієї податкової системи було майнове та подушне обкладання, тобто з'являється подушний податок.

Пізніше, в IV-III ст. до нашої ери Римська імперія змінює стратегію своєї дія¬льності і змінюється її податкова система. Податки поділяються на громадянські та провінціальні. Громадянський податок стягувався у вигляді майнового податку. Провінціальний поділявся на поземельний та особистий. Таким чином податкова система поділялась на державні та місцеві податки (тобто перші форми комуналь¬ного податку). В подальшому податкові системи змінювались, кількість податків зменшувалась (або збільшувалась). Був час, коли на початку тисячоліття в Римській імперії крім державних та поземельних податків встановлювалась плата за фруктові дерева, виноградну лозу та ін. Крім того існувала також «подушна подать». Це були, головним чином, прямі податки. Але в той же час застосовувались і непрямі податки - наприклад, податок з обігу (ставка 1 %), податок з обігу по торгівлі ра¬бами (ставка 4 %), податок на звільнених рабів (ставка 5 %) тощо.

В цей же час, як правило, стягнення податків у грошовому вигляді стимулювало продаж виробниками залишків своєї продукції, тобто вони виконували ще й функ¬цію стимулювання розвитку господарства.

Податкова система, яка існувала в Римський імперії, в подальшому застосувалась і в інших країнах. Наприклад, у Візантії існував 21 прямий податок, до яких відносились земельний податок, подушна подать, податок на утримання армії, на купівлю коней. Існував податок на рекрутів, який дозволяв тим, хто його сплачував, не проходити службу в армії. Було вперше введено мито на видачу державних актів (тобто прообраз існуючого зараз мита).

Податкова політика та податкові системи в Європі будувались за прикладом Римської імперії, але поступово вони змінювались.

Фінансова система Русі почала складатися наприкінці IX ст. В той же час поча¬лася складатися і податкова система, яка на той час була практично єдиним джере¬лом доходу Великого князя Русі. При стягненні дані були запропоновані два способи:

- «візки», коли платники привозили данину до князя в Київ;

- «полюдно» - за податками їздили сам князь або його «військова дру¬жина».

На відміну від західних європейських держав податки зберігалися і розподіля¬лися князем на утримання свої військової дружини та інші державні потреби. Існу¬вала також і надзвичайна «подать», але вона запропоновувалась на час війни або військових походів.

Поряд з прямими податками існували і непрямі. За провезення товарів через ко¬рдон в деяких місцевостях збирався «мит», за перевезення через річку - «перевіз». Якщо хтось мав сховище, то він сплачував «гостинне мито», при здійсненні торгів¬лі на ринках сплачувалось «торговельне мито», за відвантажування товарів встано¬влювалось мито «вага», за вимірювання - мито «міра». Були введені і різні судові мита: за вбивство стягувалось мито «вірі», за інші злочини - «продаж».Наприкінці XV ст. почала створюватися нова фінансова система і особиста по¬даткова політика. Головним чином податок збирався у вигляді грошей. Він стягу¬вався з селян та посадових осіб. Крім того були введені податки «ямські», «пища¬льні» (для виробництва гармат), збори міські, «засічки» (спрямовувались на будівництво охоронних укріплень, засік). Потім царем Іваном IV був введений «стрілецький податок» на утворення військ, а також «полонений податок» - для викупу російських полонених, які були взяті в полон ворогом.