Китай. Економіко-географічна характеристика
3. Зона пасовищного скотарства й оазисного землеробства в Північно-Західно-му Китаї.
4. Високогірна зона Цінхаю і Тибету.
Транспорт. У Китаї, враховуючи кількість населення та розміри території, транспорт ще не задовольняє потреб господарства. Половину обсягу всієї його ро¬боти виконують залізниці, важливе значення в перевезенні вантажів має водний, особливо морський транспорт, а в перевезеннях пасажирів - автомобільний, Повітряний транспорт ще недостатньо розвинутий.
Найгустіша мережа залізниць, автошляхів, водних комунікацій склалася на Великій Китайській рівнині, де зосереджена більшість населення і господарських об'єктів, та на північному сході. Вона забезпечує вихід до портів на узбережжі, че¬рез які здійснюється більша частина зовнішньоторгових перевезень. Найважливіші з них - Шанхай - на сході, Далянь, Ціньхуандао, Тяньцзінь та Ціндао - на півночі. Гуанчжоу та Сянганна - на півдні. Внутрішня частина держави забезпечена шля¬хами набагато гірше, і континентальні зовнішні комунікації тут також обмежені - це залізниці на Монголію і на Казахстан, а також стратегічне Каракорумське шосе на півострів Індостан через найвищі у світі перевали.
Зовнішньоекономічні зв'язки. КНР з початку 80-х років активно розвиває політику «відкритих дверей», яка передбачає активне залучення іноземного капіталу, науково-технічне співробітництво, створення «особливих економічних зон», в яких заохочується діяльність зарубіжних та спільних підприємств.
Частка КНР у міжнародній торгівлі залишається порівняно скромною. Перева¬жає вивіз продукції гірничодобувної, легкої промисловості і сільського господарст¬ва в обмін на продукцію важкої промисловості. Китай вивозить вугілля, нафту, кольорові метали, рис, бавовну, чай, тканини, одяг тощо. Китайські товари легкої
промисловості користуються попитом на світовому ринку. В імпорті переважає довіз прокату, мінеральних добрив та машин. 3/5 зовнішньоторгового обороту КНР припадає на Японію, СІЛА та Східну Азію.
Внутрішні відмінності. В Китаї склалися такі історико-географічні райони: Північний Схід (Манчжурія), Північ (східна частина країни на північ від Хуан¬хе), Схід (промислові приморські райони Великої Китайської рівнини), Центр і Південь, Північний Захід та Південний Захід, їх умовно можна розглядати як економічні райони.
Північний Схід - один з провідних індустріальних районів Китаю. Його гос¬подарський профіль визначають паливно-енергетичний, металургійний та лісопро¬мисловий комплекси. Тут розвинуте також багатогалузеве сільське господарство (пшениця, рис, гаолян, соя). Найважливіші міста в центральній частині району -Шеньян, Аньшань, Фушунь, на півночі - Харбін, на узбережжі - Далянь.
Північ - третій, після Східного та Північно-Східного Китаю, за значенням про¬мисловий район країни. Провідне місце тут посідають трудомісткі і наукоємні га¬лузі - електроніка, електромашинобудування, приладобудування, виробництво син¬тетичних матеріалів тощо. В цьому районі знаходяться столичні округи Пекіна і Тяньцзіня, які є зосередженням не тільки адміністративної, фінансово-економічної діяльності, а й осередком науки і культури. Степові райони Внутрішньої Монголії, що належать до цього району, залишаються все ще недостатньо освоєними.
Східний Китай - найважливіший у господарському відношенні район країни, на який припадає 30 % населення, 35 % промислової і 30 % сільськогосподарської продукції. Тут добре розвинуті текстильна, суднобудівна, електронна, верстато¬будівна, металургійна, хімічна промисловість. Всебічно розвинуте сільське госпо¬дарство - постачальник рису, пшениці, сої, бавовни, чаю, різноманітних овочів, свинини і птиці. В районі зосереджений значний культурний і науковий потенціал. Найбільші міста - Шанхай (найбільше місто Китаю), Нанкін (стара столиця країни), Ханчжоу, Ціндао, Фучжоу.
Центр і Південь - аграрно-індустріальні райони. Центральний Китай має пересічний рівень економічного розвитку. Основне промислове ядро його -Ухань. Спеціалізація сільського господарства така ж, як і в Східному Китаї. Південний Китай багатий на сировинні ресурси. Найбільший його промисловий і торгово-економічний центр - Гуанчжоу. Поряд з Гуанчжоу знаходяться важ¬ливі для Китаю вільні економічні зони. На узбережжі розташований Сянган - один із найпотужніших промислових вузлів сходу Азії.