Китай. Економіко-географічна характеристика
Мал. Промисловість Китаю
Чорна металургія країни спирається на власні запаси залізної руди, легуючих металів і вугілля. В 1994 році виплавлено 91 млн тонн сталі і 96 млн тонн чавуну, Виробництво металу представлене трьома групами підприємств: основу галузі становлять великі комбінати в Аньшані, Ухані, Мааньшані та Баошані, кожний по¬тужністю понад 10 млн тонн; в другу групу входять півтора десятка заводів середньої потужності, третя група - це численні невеликі металургійні і металообробні заводи провінцій.
Машинобудування - найважливіша галузь китайської індустрії. Провідне місце тут посідають підприємства, що випускають продукцію воєнного призначення. Налагоджено також виробництво машин і устаткування для різних галузей промисловості, виробництво металорізальних верстатів, автомобілів, тракторів і сільськогосподарських машин. Розвинуте загальне машинобудування й електронна промисловість. Характерною рисою територіальної структури галузі є співісну¬вання великих машинобудівних центрів, у яких розміщені великі машинобудівні заводи, і численних дрібних підприємств, що діють у кожній провінції. Найбільші машинобудівні центри Китаю - Шанхай, Пекін, Тяньцзінь, Шеньян, а також
Харбін, Далянь, Чанчунь, Гуанчжоу, Ухань, Нанкін, Сіань, Чунцін. У хімічній промисловості особливо вирізняються виробництва воєнної хімії і мінеральних добрив. За виробництвом добрив (понад 20 млн тонн у перерахун¬ку на вміст корисного компонента) КНР поступається тільки СІЛА. Текстильна промисловість Китаю за обсягом готової продукції посідає перше місце в світі. Вона дає близько 1/4 світового виробництва бавовняних тканин і 1/10 - тканин із хімічних волокон. Китай є також важливим виробником натураль¬них шовкових тканин. Основні підприємства текстильної промисловості зосереджені Східному і Північному Китаї. Найбільший центр текстильної промисловості -Шанхай, шовкових тканин - Ханчжоу. Значними центрами текстильної промисло¬вості є також Пекін, Тяньцзінь, Ціндао, Нанкін, Усі, Сіань, Чунцін, Гуанчжоу. Сільське господарство. Китай - велика сільськогосподарська країна. Тут збирають понад 1/3 світового врожаю рису та просяних культур, зосе¬реджено 1/10 світового поголів'я великої рогатої худоби і 2/5 свиней. Китай - один з найбільших у світі виробників кукурудзи, бавовни, сої, чаю, тютюну, м'яса птиці, коконів шовкопряда.
Для галузевої структури сільського господарства характерне значне переважання рослинництва (в основному продовольчих культур), частка якого стано¬вить понад 70 % вартості валової продукції галузі. В самому ж рослинництві спеціалізація того чи іншого району визначається співвідношенням трьох груп Культур: зернових, технічних і овочевих.
Зернове господарство дає основну частку продовольства країни. Традиційною Культурою є рис, який займає до 1/4 посівних площ. Щороку в Китаї збирають близько 180 млн тонн цієї цінної культури. На півдні та в районі Сичуань рис - основна зернова культура, в басейні р. Янцзи, крім рису, вирощують пшеницю та ячмінь, на півночі рис поступається пшениці, гаоляну (просяна культура) й кукурудзі. В південних районах збирають по два, навіть по три врожаї рису на рік.
Технічними культурами засіяно близько 1/6 посівної площі. З-поміж волок¬нистих культур основними є бавовник (1/4 світового виробництва) і джут. Важ¬лива цукроносна культура - цукрова тростина. Головними олійними культурами є соя (близько 20 млн тонн на рік) й арахіс. Китай посідає друге місце в світі (після Індії) за виробництвом чаю (580 тис. тонн на рік).
Овочівництво і бульбові культури (особливо батат і картопля) дають істотну частку продовольства. Вирощують більш як сто видів різних овочів, зокрема чис¬ленні сорти капусти, редьки й ріпи, моркви, цибулі.
Тваринництво має різні напрями розвитку в східних і західних районах країни. У східних районах частка тваринництва незначна в структурі виробництва, важли¬ве значення мають свинарство і птахівництво. Західна і почасти північно-східна частини країни - зона екстенсивного тваринництва, яке використовує великі пасо¬вища. Тут розводять овець, кіз, коней, верблюдів, а у високогірних районах яків.
У територіальній структурі сільського господарства Китаю виділяються чотири зони.
1. Зона богарного землеробства і тваринництва північної частини Східного Ки¬таю (північ Великої Китайської рівнини, Північно-Східний Китай та Внутрішня Монголія). Тут зосереджена половина орних земель і 1/3 посівних площ. Зона дає третину зернових і стільки ж тваринницької продукції.2. Зона рисосіяння, субтропічних і тропічних культур південної частини Східно¬го Китаю (Східний, Центральний і Південний Китай, улоговини і плато Південно-Західного Китаю). Це - один з найстаріших районів світового землеробства, де зосе¬реджено 40 % орних земель Китаю, він дає 3/5 зерна країни і половину продукції тваринництва.