Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень

3. Щільність розміщення форм рельєфу (западин, горбів, лійок тощо), яка виступає теж як одна з важливих характеристик горизонтального розчлену¬вання поверхні, може визначатися як в абсолютних, так і у відносних показниках (коефіцієнтах), що відпо¬відно визначаються за виразами:де N - кількість западин, горбів або інших не¬лінійних форм рельєфу на досліджуваному водозборі з площею F, км2.

Наведені показники далеко не вичерпують всьо¬го розмаїття методів та підходів до оцінки горизон¬тального розчленування рельєфу. Зокрема, слід бо¬дай побіжно згадати про оригінальні методи, запро¬поновані для дрібномасштабного морфометричного картографування (тобто, для значних за площею те¬риторій) В.Ченцовим, В. Черніним та іншими автора¬ми (вони достатньо повно висвітлені у спеціальних роботах, наприклад у О.Спиридонова та ін.).

Методи геоморфологічних досліджень.

У великому розмаїтті підходів до нагромаджен¬ня вихідного матеріалу з метою його подальшого опрацювання та узагальнення можна виділити три основних методи - експедиційний, стаціонарний та експериментальний.

Експедиційні методи являють собою найста¬ріший напрямок географічного дослідження Землі, що полягає у вивченні тих чи інших природних об'єктів шляхом їх одноразового відвідування. На сучасному етапі значення цих методів дещо знизилося, оскіль¬ки вони дають уяву лише про статичний (на час відвіду¬вання) стан цих об'єктів і природного середовища досліджуваної території, в той час як природа безперер¬вно змінюється, про що ми вже згадували вище. Експедиційні методи доцільно застосовувати для вив¬чення тих явищ, які, маючи виразне розмежування в просторі, порівняно повільно змінюються в часі (скель¬ний рельєф гір, стійка річкова мережа тощо), а також для порівняльних оцінок компонентів природи при повторному відвідуванні цих самих об'єктів. У залеж¬ності від завдань дослідження ці методи здійсню¬ються шляхом суцільного (маршрутного) обстеження території або на базі ключового (на окремих харак¬терних ділянках) вивчення відвіданої площі. Сучасні експедиційні роботи спираються на широке викорис¬тання різноманітних карт, аерокосмічних знімків, най¬новіших вимірювальних приладів, кіно-фотоапаратури тощо і часто комбінуються з стаціонарними спо¬стереженнями.

Стаціонарні методи використовуються для ви¬вчення процесів та явищ, які помітно змінюються в ча¬сі. Як правило, при цьому спостереження проводяться за допомогою спеціальних вимірювальних приладів. Вперше такі методи почали застосовувати для вивчен¬ня атмосфери і гідросфери, в зв'язку з чим у більшос¬ті країн світу вже давно діють спеціальні спостережні пункти і створені державні мережі метеорологічних та гідрологічних станцій з досить довгими рядами без¬перервних інструментальних спостережень за зміною окремих фізичних процесів і явищ, що відбуваються у повітряній і водній оболоках Землі). З часом почалося створення пунктів стаціонарних спостережень за зем¬летрусами (сейсмостанції), за рухом та змінами гірських і материкових льодовиків (гляціологічні станції), снігових лавин і катастрофічних сельових потоків у го¬рах, пісків у пустелях тощо. За останні десятиріччя у різних країнах з'явилися комплексні фізико-географіч¬ні стаціонари, де вивчаються не тільки окремі компо¬ненти природи, а й їх взаємодія. Як правило, такі ста¬ціонари функціонують при науково-дослідних та ви¬щих навчальних закладах (згадаємо хоч би створені в Україні Канівський стаціонар Київського Національ¬ного університету, Карпатський і Шацький стаціонари Львівського університету, Дністровський стаціонар Одеського університету та ін.). Стаціонарні спостере¬ження ведуться також на територіях заповідників і національних природних парків.

Значні перспективи у розвитку пізнання природи і безперервного контролю природного середовища по¬в'язані з використанням космічних лабораторій на штучних супутниках Землі та космічних кораблях. Вза¬галі методи космічного землезнавства, які бурхли¬во розвиваються у світі з 1957 р. (з часу запуску першо¬го радянського штучного супутника Землі), зайняли своєрідне "буферне" становище між експедиційними і стаціонарними методами (періодичні космічні експе¬диції відбуваються на фоні безперервних супутникових спостережень). Матеріали космічних досліджень (зокрема, у вигляді різних форм зйомок: фотографіч¬ної, фотоелектронної, спектральної, геофізичної та ін.) дозволили уточнити схеми загальної циркуляції атмо¬сфери, відкрили принципово нові напрямки в океано¬логії (кільцеві океанічні течії та ін.), структурній геології (розламна тектоніка, теорія літосферних плит та ін.) та у багатьох інших галузях науки про Землю.Експериментальні методи досліджень у за¬гальному землезнавстві, на відміну від інших природ¬ничих наук (математики, фізики, хімії, біології), до останнього часу застосовувалися обмежено, що пов'яза¬но з труднощами відтворення в натурі чи в умовах ла¬бораторії складного комплексу природних процесів, які проявляються на значних площах або охоплюють великі проміжки часу (наприклад, процеси горотворен¬ня, материкового зледеніння тощо). Лише протягом останніх трьох десятиріч відкрилися нові шляхи вико¬ристання експериментальних методів у зв'язку з все ширшим застосуванням моделювання найрізноманіт¬ніших природних процесів (моделями можуть виступа¬ти кліматичні камери, ерозійні лотки тощо). При моде¬люванні дослідник одержує можливість змінювати масштаб часу, ситуацію, субстрат. Принциповою проблемою моделювання у загальному землезнавстві є формування поняття про ідеальні об'єкти, у порівнян¬ні з якими аналізується сучасний стан природного середовища. Подібні ідеальні об'єкти давно відомі в ма¬тематиці (точка, лінія, площина), у фізиці та хімії (абсо¬лютно тверде тіло, ідеальний газ), а також у багатьох інших науках. У загальному землезнавстві подібними ідеальними об'єктами стали моделі фігури Землі (зем¬на куля, еліпсоїд обертання, геоїд), солярний клімат (теоретично можливий клімат Землі, залежний ви¬ключно від величини сонячної радіації"), ідеальний кон¬тинент, геосистема тощо. Прикладом успішного вико¬ристання моделей для вивчення природних явищ мо¬жуть бути дослідження руслових процесів, коли роботу біжучої води по деформації річища визначають в за¬лежності від змін маси та швидкості води.