Сільське господарство

Земельні ресурси найбільших землеробських країн світу, 1994 р.

Іншими соціально-економічними чинниками, що визначають розвиток сільсько¬го господарства та агровиробничої сфери в цілому, є рівень його технічної оснаще¬ності, рівень хімізації, рівень впровадження досягнень сільськогосподарської науки.

Основні риси географії землеробства. В наш час у землеробстві використо¬вується 1,5 тис. видів культурних рослин. Сучасний вигляд цієї галузі людської діяльності - результат досвіду кількох тисячоліть, протягом яких землероби окуль¬турювали корисні рослини, виводили їх нові сорти і гібриди. Розширювалися площі і географія вирощування культурних рослин. Основні райони рослинництва повністю збігаються з основними ареалами орних земель та багаторічних насаджень.

У структурі землеробства розрізняють вирощування: зернових (пшениці, рису, кукурудзи, жита, проса, гречки та ін.); технічних (олійних, цукристих, волокни¬стих), коренеплодів (картопля, маніок та ін.), овочевих, баштанних і садових куль¬тур, а також різноманітних субтропічних і тропічних фруктів та рослин, що дають тонізуючі продукти (чай, кава, какао, кола тощо). Найважливішою галуззю земле¬робства є зернове господарство. Під зерновими у світі знаходиться більша частина площ орних земель. Вони - основне джерело рослинних білків у харчуванні. Світо¬ве виробництво зерна в 90-ті роки - в середньому близько 2 млрд тонн на рік: понад 1/4 виробництва припадає на пшеницю, 1/4 - на рис, 1/4 - на кукурудзу і трохи менше 1/4 - на всі інші зернові (ячмінь, жито, просо, чумиза, гаолян, сорго та ін.). Перші 12 найбільших у світі виробників зерна дають 70 % продукції.

Основні райони вирощування пшениці зосереджені в Європі та Північній Євразії (Росія, Україна, Казахстан, Франція, ФРН, Італія тощо), Північній Аме¬риці (США, Канада), Азії (Китай, Індія, Туреччина, Пакистан тощо) (мал. 24).

Кукурудзи у світі щорічно збирають близько 500 млн тонн. Найбільшим її виробником е США (2/5 світового збору). Багато кукурудзи збирають Китай, Бразилія, Мексика, Аргентина, Франція, Індія. Рису щороку вирощується понад 500 млн тонн: 1/3 його світового виробництва дає Китай, 1/5 - Індія, інші важливі продуценти зосереджені в Південно-Східній та Східній Азії (Індонезія, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, М'янма, Японія та ін.).

Виробництво зернових в країнах світу,

середній показник за 1990-1993 pp.

Технічні культури вирощують заради одержання сировини для виробництва різноманітних продовольчих та промислових товарів. Найбільше значення мають цукрові - цукрові буряки, цукрова тростина; олійні - соняшник, олива, соя, арахіс, плоди олійної пальми, рапс тощо; волокнисті — бавовник, льон, коноплі та ін. Важливу роль відіграють також культури, з яких виготовляють тонізуючі ре¬човини - особливо чай, кава, какао, кола; наркотичні речовини - тютюн, опійний мак та ін; прянощі - перець чорний та червоний, гвоздичне дерево, мускат¬ник та ін., а також каучуконоси (гевея), коркові, лікарські, ефірно-олійні рослини.

Технічні культури хоч і трудомісткі, але дуже прибуткові, тому у всіх районах, де вони культивуються, під них відводять найкращі землі.

Наведемо приклади з географії цієї галузі.

У 90-і роки щороку в світі виробляється 116 млн тонн цукру. Частину його одержують з цукрової тростини в тропічній, субтропічній і субекваторіальних зо¬нах (Індія, Бразилія, Куба, Таїланд, Австралія тощо). У помірній зоні - основні виробники цукру бурякосіючі регіони (Франція, ФРН, Україна, Росія тощо). В США та Китаї цукор виготовляють як з цукрової тростини, так і з цукрових бу¬ряків. Частково цукор виробляють також з кукурудзи (США), кокосових горіхів (Індія та інші країни тропічної Азії та Океанії).Серед волокнистих культур найважливіше значення має бавовник, щороку ви¬робляється 18-20 млн тонн волокна бавовни. Основні райони його вирощування -субтропічна, тропічна та субекваторіальна зони: майже по 1/4 збору дають Китай та США, близько 1/10 - Індія, інші важливі виробники - Пакистан, Узбекистан, Туркменістан, Туреччина, Єгипет, Бразилія, Австралія. В помірній зоні основною во¬локнистою культурою є льон, якого найбільше вирощують у Китаї, Франції, а також в Росії, Україні та Білорусі. Основні виробники джуту - Індія, Бангладеш, Китай.

Основні риси географії тваринництва. У різних країнах світу тваринництво має неоднаковий рівень розвитку. В економічно розвинутих країнах (Європа, Північна Америка, Японія) та постсоціалістичних країнах з перехідною еко¬номікою (Центральна Європа, країни СНД) - це високоінтенсивна, високомеханізована галузь, що базується на такому ж інтенсивному і механізованому кор¬мовиробництві. Основні галузі тут - молочне тваринництво, стійлове вирощуван¬ня великої рогатої худоби на м'ясо, свинарство, високомеханізоване птахівництво. Тваринництво цих країн - високотоварна галузь, тісно пов'язана з переробни¬ми та збутовими ланками агропромислових комплексів. Однак у країнах, що ма¬ють великі пасовища, тваринництво поєднує в собі риси екстенсивного виробниц¬тва (проте добре технічно оснащеного), пов'язаного з іншими ланками АПК. Тут вирощують велику рогату худобу на м'ясо, розводять овець, використовуючи па¬совища. Це характерно, наприклад, для Південного Заходу США, Австралії, Нової Зеландії, ПАР, меншою мірою півдня України і Росії, Казахстану тощо.