Шрі-Ланка
- від 15 до 64 років - 67,9% (з них 6 518 тис. чоловічої статі і 6 890 тис. жіночої);
- понад 65 років - 6,9% (з них 642 тис. чоловічої статі і 718 тис. жіночої).
Середній вік населення Шрі-Ланки складає 28,7 років. При цьому середній вік ланкійських чоловіків 27,7 років, а жінок - 29,7.
Середня тривалість життя у Шрі-Ланці складає 72,6 роки. При цьому середня тривалість ланкійських чоловіків - 70,1 роки, а жінок - 75,3 роки.
Рівень грамотності населення Шрі-Ланки - 90% (серед чоловіків 93%, серед жінок - 87%).
На 1000 ланкійок доводиться лише 967 ланкійців. При цьому 10 ланкійок народжують в середньому 19 малюків.
За рівнем життя населення Шрі-Ланка посідає 89 місце у світі.
Кілька слів про становище ланкійських жінок. Здавна роль жінок у Шрі-Ланці, як і в більшості азіатських країн, обмежена домашнім господарством. Жінки беруть участь також в аграрному виробництві, виконуючи менш важкі роботи. У період незалежності для жінок розширилися можливості для відвідування школи, навчання в університетах і придбання професії. Усі частіше жінки змагаються за вакансії з чоловіками, одержуючи рівну з ними оплату за працю в державному апараті. Багато з них мігрували в країни Середнього Сходу, де наймаються як прислуга. Жінки складають основний контингент зайнятих на текстильних підприємствах у зонах вільної торгівлі в самій Шрі-Ланці.
За релігійною ознакою населення Шрі-Ланки поділяється: 69% буддистів, 15% індуїстів (тамілів), 8% мусульман, 8% християн. Конституція гарантує свободу віросповідання, але віддає домінуюче положення буддизму, як такому, що "займає першочергове положення".
В етнічному відношенні більшість мешканців країни - сингали (75%), а також таміли (16%), араби, малайці, бюргери (нащадки змішаних шлюбів ланкійців з вихідцями з Європи), ведди (найдавніша, корінна етнічна група острову) та інші. Спостерігається ітенсивний відтік тамільського населення в Індію й інші країни південної Азії.
Економіка Шрі-ЛанкиУ 1977 році уряд Шрі-Ланки відмовилося від контрольованої економіки, основаної на імпорті, на користь ринкової економіки і торгівлі, спрямованої на експорт. Основні галузі виробництва Шрі-Ланки це - харчопереробна промисловість, текстильна, виробництво одягу, їжі і напоїв, страхування і банківська справа. Протягом 90-х, щорічне зростання виробництва склало близько 5,5%, але сильні посухи й етнічні конфлікти 1996 року призупинили темпи розвитку країни до 3,8%. За останні кілька років показник економічного росту незначно мінявся. Центральний банк Шрі-Ланки рекомендує уряду розширити ринкові механізми в сільськогосподарському секторі, минаючи традиційні плантаційні методи, скасувати монополію держави на імпорт пшениці, підвищувати конкурентність у фінансовому секторі. Серйозною перешкодою на шляху розвитку економіки залишається війна між сингальцями і тамілами, що за останні 15 років забрала 50 тисяч життів.
Сільське господарство
Сільське господарство складає основу економіки країни. У середині 1990-х у цій галузі було створено близько 17% ВВП і зосереджено приблизно 39% трудових ресурсів. До половини зайнятих в агровиробництві - члени селянських родин, що володіють невеликими земельним наділами, а працюючі по найму сконцентровані на чайних і каучукових плантаціях.
Шрі-Ланка виступає на світовому ринку насамперед як експортер чаю, небагато поступаючись Індії. Чайні плантації знаходяться в гірських місцевостях. У 1970-х роках збір чаю у країні трохи скоротилився через три причини: через повільну заміну починаючи з 1960-х років старих посадок новими, через незадовільне управління чайними плантаціями після їхньої націоналізації в 1975 і через недостачу робочих рук після репатріації індійських тамілів. У 1990-х роках уряд продав багато чайних плантацій у приватні руки.
Друга по важливості експортна культура Шрі-Ланки - гевея, в основному культивується на низьких західних схилах Центрального гірського масиву. У 1996 виробництво каучуку склало 112 тис. т.