КУБА

Куба виділяється відносно рівномірним розміщенням населення по території. Середня щільність населення біля 90 осіб на 1 кв. км. Найменшою щільністю населення характеризуються заболочені місцевості на Південно-заході острова.

Гавана – «гранд» не тільки серед кубинських міст, тому що в ній зосереджена 1/5 усього міського населення країни, але й одне з найбільших міст усієї Латинської Америки. У Гавані живе близько 2 000 000 чоловік.

3. Природні умови і ресурси

Незважаючи на порівняно невеликі розміри території Куби, її природні умови характеризуються дуже істотними розходженнями і великою розмаїтістю. Складності розмаїтість природних умов Куби багато в чому обумовлені її « серединним » географічним положенням на стику тропіків і субтропіків.По тектонічній будові Куба входить в Антільсько-Карибську область складчастого поясу Кордильєр. У той же час у ній сполучаються складчасті структури острівних Антільських дуг. Особливо характерно для Куби широке поширення молодих вапняків. В даний час Куба знаходиться в зоні високої сейсмічності (до 7-и балів). Зі складчастими структурами зв'язані нині сильно виснажені родовища міді. Так само маються руди марганцю, можливі і родовища бокситів. Але головне мінеральне багатство Куби світового значення – запаси руд нікелю в сполученні з кобальтом. Куби добре забезпечена сировинними ресурсами для промисловості будівельних матеріалів. Деякі прибережні райони мають ознаки нафтоносності. Практично повна відсутність паливно-енергетичних ресурсів створює великих труднощів для економічного розвитку.

Приблизно 2/3 усієї площі Куба займають злегка горбисті рівнини. У господарському відношенні особливо важливі для багаторічних плантаційних тропічних культур території з висотами до 100 метрів над рівнем моря. Вони ж найбільш заселені й освоєні. Рівнини з невисокими височинами, з невеликими групами пальм – типовий ландшафт на більшій частині території. Гірські ланцюги і височини простягнулися уздовж узбережжя на Заході, у центрі і на Сході країни. Рельєф не створює значних перешкод для розвитку транспорту.

Кліматичні умови і ресурси Куби визначаються, насамперед, положенням території безпосередньо до півдня від тропіка, серед акваторії Атлантичного океану, а так само проходженням поблизу острова теплих течій, які утворює Гольфстрім. Куба володіє величезними термічними ресурсами сонячного тепла. Середні місячні температури на рівнинах завжди високі: у січні 22.5оС, у серпні 27.8оС. Але коливання крайніх температур досить значні. Середня максимальна температура на рівнинах перевищує 30.

Відносно висока річна сума опадів – 1380 мм. Рік поділяється не на 4 пори року, а на 2 сезони – сухий, дощовий. Сезон дощів звичайно триває з травня по жовтень. Сухий же сезон переважно починається в листопаді і закінчується в квітні. Середня відносна вологість повітря – 79%.

Рослинний покрив країни цікавий багатством і своєрідністю видового складу. Явно позначається положення Куби на перехресті материків і океанів. Острівний характер уплинув на високий ступінь ендемізму кубинської флори. Різноманітні рослинні співтовариства найсильнішим чином видозмінені в результаті втручання людини.

Тваринний світ Куби внаслідок її острівного положення досить бідний. Крім того, він сильно постраждав у результаті господарської діяльності людини. На Кубі немає хижих тваринних і отрутних змій, багато кажанів, дуже багатий видовий склад птахів, комах і наземних молюсків, різноманітний видовий склад риб, морських черепах, багато креветок і лангустів.

Значна частина прибережної акваторії відрізняється малими глибинами. Гірлянди дрібних і дрібних острівців (400 островів) стануть важливими районами туризму і підвідного полювання.

3. Промисловість і сільське господарство

Щоб повніше представити глибину перетворень і масштабність здійснень соціалізму на Кубі, коротко охарактеризуємо господарство країни до моменту перемогу революції. Основною його рисою була повна залежність від монополії США, що захопили 1/4 площі найбільш родючих земель, контролювали ключові галузі – цукрову промисловість, енергетику, гірська справа. Мабуть, мало було країн з такий яскраво вираженої моно товарністю економіки. На цукрову галузь приходилося більш половини всіх зайнятих у промисловості і майже половина вартість її основних фондів. В інших же галузях, 3/4 виробництва яких були зосереджені в одній Гавані, лише 14 підприємств мали більш 500 робітників. У сільському господарстві панували цукрові компанії, великі плантатори і поміщики скотарі. Суть усього соціального економічного життя дореволюційної Куби можна, мабуть, визначити формулою «один товар – для однієї країни».