КУБА

1. Політико- і економіко-географічне положення Куби

Республіка Куба – перша соціалістична держава в західній півкулі. Куба розташована у Вест-Індії на стику Північної, Центральної і Південної Америки. По конфігурації території, що простягнулася із заходу на схід на 1250 км, Кубу не рідко порівнюють з ящіркою. На півдні Куба омивається водами Карибського моря. Куба розташована на найважливіших морських і повітряних шляхах Атлантики.

Площа Республіки Куба – 111 000 кв. км., у тому числі острів Куба – самий великий у Вест-Індії, який і дав назву всій країні. По площі Куба дорівнює Болгарії, а по чисельності населення перевершує її.

Кубинці з законною гордістю називають свою Батьківщину «Першою вільною територією Америки», а друзі Куби в усьому світі називають її «Островом волі».

Вищим органом державної влади Республіки Куба є Національна асамблея народної влади, наділена законодавчими правами, яка обирається на 5 років. Національна асамблея обирає з числа своїх депутатів Державну раду. Вищим органом виконавчої влади є Рада Міністрів. Голова Державної ради і Ради Міністрів є головою держави. В адміністративному відношенні Куба підрозділяється на 14 провінцій, що у свою чергу поділяються на 169 муніципій, одна з яких — Хувентуд — центрального підпорядкування.

На Кубі популярне гасло: «Влада народу – це дійсно влада! ».

Вища керівна сила кубинського суспільства і держави – Комуністична Партія Куби.

На гербі Куби зображені оточуюче її синє море, ключ, пальма і пагорби. Ключ символізує положення острова на найважливіших світових морських шляхах. Пальми – улюблені дерева кубинців, і вони ростуть повсюдно. А пагорби і невисокі гори, розташовані по краях острова, оживляють вид рівнин.

2. Населення Куби

Кубинська соціалістична нація відрізняється складністю етнічної історії й етнічного складу. Етнічну основу кубинської нації складають нащадки переселенців з Європи, головним чином іспанців, і негрів, завезених з Африки і менше із сусідніх країн Вест-Індії. Через велику роль імміграції в рості чисельності населення й у формуванні нації Кубу можна віднести до Латиноамериканських країн переселенського типу.

Роль корінного індійського населення в етнічному складі Кубинської нації не велика. Кубинці пишаються своїм індійським минулим, ретельно його вивчають і зберігають пам'ятники доколоніальної культури. В іспанській мові кубинців не мало індійських слів. Багато географічних назв Куби – індійського походження. У формування кубинської нації, її матеріальної і духовної культури самобутності й історичних традицій важливу роль зіграв Африканський, негритянський компонент. Цим Куба виділяться серед іспаномовних країн Латинської Америки.

Основна релігія – католицька. Зустрічаються так само протестанти, баптисти і деякі інші групи віруючих. Серед віруючої частини негритянського населення, зберігаються різні африканські вірування. А також афро-християнські і «Спіритичні» секти. На Кубі завжди був розвинутий атеїзм. Революційні перетворення ще більш збільшили число атеїстів, особливо серед молоді. На Кубі церква відділена від держави. Віруючі беруть участь у трудовому і громадському житті народу. Після завоювання Куби треба було біля 3-х сторіч для того, щоб чисельність населення острова стало приблизно такий же, як до іспанського завоювання.

Для населення Куби традиційна перевага чоловіків.

Соціалістична Куба – країна молодого по віковому складу населення. Сучасна вікова структура населення, насамперед висока частка осіб молодих вікових груп (до 15-и років), створює не малих труднощів для соціального економічного розвитку Куби. На цю групу приблизно приходиться 37% усього населення, а на осіб старше 65 років – 6% . Через високу частку дітей у складі населення загострилася проблема робочої сили, особливо в сільській місцевості. По питомій вазі безробітних у структурі трудових ресурсів Куба займає одне з перших місць у капіталістичному світі.