Демографічна ситуація в Україні.
Економічна криза і демографічна політика
Одним із важливих чинників демографічної кризи є економічні проблеми молодих родин, що мають недостатні або ненадійні засоби одержання сімейного доходу. Це призводить до відкладання народ¬ження першої дитини на пізніше, до відмови від народження другої.
Зростає частка дітей, народжених поза шлюбом. Середній заробі¬ток жінок складає близько 88% від заробітку чоловіків. Тому не¬заміжні жінки не можуть собі дозволити мати більш, як одну дити¬ну. А це відповідно призводить до зменшення народжуваності.
Демографічна політика держави повинна спрямовуватись на еко¬номічну підтримку молодих родин, створення нових робочих місць для молоді, виділення субсидій матерям, які самі виховують своїх дітей. Необхідне введення спеціальних крамниць, в яких за невели¬ку ціну або безкоштовно видавалося б усе необхідне для немовлят тим родинам, котрі неспроможні за власний кошт підтримувати нормальний розвиток своїх дітей. Демографічна політика держави повинна бути спрямована не лише на матеріальну, але й на моральну підтримку молодих родин, має включати в себе роз'яснювальну і ви¬ховну роботу.
Міграція населення, види і причини
Кількість населення в країні в цілому і в різних її районах зок¬рема може змінюватися у зв'язку з переїздами людей з одних місць постійного проживання в інші, з країни в країну. Такі зміни в кількості населення називають механічними, а сам рух — міграціями.Розрізняють внутрішню і зовнішню міграції. Зовнішня міграція поділяється на еміграцію (виїзд за межі України) і імміграцію (в'їзд іноземців на тривале чи постійне проживання).
Внутрішні міграційні процеси в державі пов'язані з різними чин¬никами. Так, протягом багатьох десятиліть відбувалося переміщен¬ня населення із недостатньо промислове розвинених областей захо¬ду і центру України в Донбас, Промислове Придніпров'я та малоза¬селені землі півдня.
У колишньому СРСР здійснювалася політика штучного пересе¬лення різних народів за межі свого постійного проживання. Так, українців переселяли в Сибір, на Далекий Схід, у Казахстан тощо. На їхнє місце переміщувалися переважно росіяни з різних частин Росії. Заселяли ними і вимерлі під час голодомору 1932-1933 рр. українські села на сході й півдні України. Такі переселення прово¬дилися насамперед з політичних міркувань і були спрямовані на те, щоб корінний народ втрачав свої національні особливості — мову, культуру тощо.
Значну хвилю внутрішніх міграцій викликала чорнобильська трагедія. Населення північних районів Київської, Житомирської, Рівненської та деяких інших областей за державною програмою або за власною ініціативою почало переселятися в порівняно екологічно чисті райони України.
Істотне значення мають так звані маятникові міграції. Як маятник коливається з одного боку в інший, так і сотні тисяч громадян України щодня їдуть на роботу з приміської зони в міста, а ввечері повертають¬ся додому.
Значні імміграційні процеси в Україні останніх років пов'язані з поверненням репресованих народів, а також військовослужбовців на батьківщину, переміщення біженців із зон збройних конфлік¬тів тощо. . •
Нині в Україні еміграція перевищує за офіційними даними іммі¬грацію. Разом з тим в нашій державі постійно зростає чисельність нелегальних емігрантів з країн, що розвиваються. За офіційною ста¬тистикою в Україні 1997 року мешкало 350 тис. нелегальних емігран¬тів. Вони є однією з причин зростання злочинності, наркоманії, прости¬туції, епідемій.
Національний та етнічний склад населення
В Україні живуть і працюють представники 100 національностей. УСІ вони становлять український народ. Більшість населення нашої держави — українці. Тільки в Криму вони за кількістю на другому місці. Українці — корінне населення нашої країни, одна з найдавн¬іших націй на планеті. Частка їх в усьому населенні України стано¬вить 73%. У складі української нації є окремі етнографічні групи — литвини, поліщуки, гуцули, бойки, лемки тощо.