Австрія

•публічне практикування релігії;

•право виключності (охорона "назви", претензії на виняткове релігійне значення членів власної громади);

•створення громадсько-правових об'єднань;

•самостійний устрій і управління своїми "внутрішніми" справами;

•захист релігійних закладів, фундацій і фондів від секуляризації;

•право на створення приватних церковних шкіл;

•право на викладання релігії у державних школах.

Свободу визнаним законом церквам і релігійним об'єднанням гарантує стаття 15 Основного закону, де виразний наголос зроблено на прив'язці до загальних державних законів. Засадниче врегулювання стосунків між державою і церквою ґрунтується відносно Католицької церкви на Конкордаті 1933/34 рр., відносно Євангелічної церкви - на Законі про протестантів (1961), відносно Ізраелітського релігійного товариства - на Законі про ізраелітів (1890), відносно православних церков - на Законі про православ'я (1967), а відносно мусульман - на Законі про іслам (1912). Стосунки з іншими визнаними законом церквами та релігійними об'єднаннями врегульовані Законом про визнання віри (1874).

Згідно з австрійським законодавством ("Закон про релігійне виховання дітей"), кожен підліток з 14 років може самостійно обирати собі релігію.

В австрійських школах викладають не тільки римо-католицьку релігію. Діти, що належать до менших церков і громад віруючих, відвідують уроки своїх релігій, причому викладач релігії одержує платню від держави.

Федеральний устрій

Демократична Республіка Австрія є федеративною державою і складається із самостійних земель: Бурґенланду, Каринтії, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Зальцбурґу, Штирії, Тиролю, Переднього Арльберґу і Відня.

Упродовж столітнього історичного розвитку австрійські федеральні землі перетворилися на специфічно позначені етнічні, господарські і культурні єдності. Це, серед іншого, пов'язане з різким поділом австрійської території на ландшафтно-природні області. З огляду на рельєф, рослинність і клімат, федеративна територія разюче неоднорідна. Різноманітні життєві звички, діалектні особливості, звичаї і народні строї населення створюють широкий спектр австрійської самобутності.

Центри регіонального історичного і культурного розвитку є столицями федеральних земель, а такі міста, як Ґрац, Інсбрук чи Зальцбурґ, є, до того ж, колишніми князівськими резиденціями і центрами управління, вони відіграли значну роль у становленні Австрії. Особливою ж мірою це стосується столиці федерації, Відня, який упродовж багатьох століть був центром багатонаціонального європейського цісарства.

Наведені далі числа мешканців окремих федеральних земель і міст спираються на висліди останнього перепису населення (1991).

Бурґенланд

3.965 кв. км, 270.880 мешканців.

Найпівденніша федеральна земля Австрії межує з Нижньою Австрією і Штирією. Вона виділилася 1921 року з німецько-мовних околиць Угорщини після того, як за Сен-Жерменською мирною угодою (1919) була віднесена до Австрії.Бурґенланд - визнаний аграрний край. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу і овочі, але найважливішою сільськогосподарською продукцією є фрукти і передусім вина. Поряд із ланами розташовані підприємства з переробки і консервування. Чарівні краєвиди Бурґенланду притягають численних відвідувачів. Але найбільшою принадою для туристів є Нойзідлерське озеро, єдине степове озеро Центральної Європи. Завдяки членству Австрії в ЄС Бурґенланд став надзвичайно привабливим і для інвесторів.