Українська географія релігії: історія формування та предмет дослідження
З початку 90?х рр. ХХ ст. географія релігії в Україні починає відроджуватись. Виходить цілий ряд робіт. Першою значною працею була “Географія релігії” Олега Шаблія поміщена в “Соціально-економічній географії України” (1994 р., друге вид. 1995 р.). У 1998 р., як продовження дослідження О. Іванусіва, у Львові виходить велика праця Василя Слободяна “Церкви України. Перемиська єпархія”. Вона охоплює ті церкви (парафіії), які після 1945 р. залишились у складі України. Накінець, у цьому ж 1998 р. в Києві виходить фундаментальний навчальний посібник Ольги Любіцевої, Костянтина Мезенцева та Сергія Павлова “Географія релігій”.В соціально-економічній (суспільній) географії існує різне трактування предмету географії релігії. Німецький філософ Іммануїл Кант —“батько географії релігій”, вважав, що предметом її вивчення повинне бути просторове поширення окремих релігій. На думку одного із творців “нової географії”, німецького географа Карла Ріттера (1779–1859) географія релігій повинна вивчати особливості функціонування різних релігій, чи конфесійних груп в окремих регіонах. Російський географ Олексій Кріндач (1992 р.) вважає, що: “Предметом географії релігії, її центральною проблемою є діалектичний (неперервний, цілеспрямований і необоротний в своєму розвитку) процес взаємодії між релігією і навколишнім (природним і соціально-економічним) середовищем, що обумовлює в кожен момент часу стан динамічної рівноваги між ними” [7, с. 64].
У сучасній українській соціально-економічній географії проблемі визначення предмету географії релігій присвячені праці О. Шаблія, О. Любіцевої та ін. Так, на думку Олега Шаблія (1994 р.): “Предметом сакральної (релігійної — І. Р.) географії є територіальна організація релігійного життя і діяльності, а загалом— релігійної сфери. Конкретними реальними об’єктами дослідження є геопросторі форми цієї організації, зокрема їх морфологія, зміст, генезис, динаміка, фактори і закони формування й функціонування” [16, с. 424]. Львівський дослідник в галузі географії релігій Андрій Ковальчук вважає, що її об’єктом є релігійна сфера, організована на певній території (1998 р.). Саму географію релігії він включає до складу географії суспільства [6, с. 24]. Такої науки, як відомо, поки що не існує, мова зараз йде про формування суспільної географії. Луцький вчений-географ Віктор Патійчук відносить релігійну сферу до сфери обслуговування населення (1998 р.). Цим самим він, на нашу думку, занадто звужує релігійну сферу [12, с. 1]. Ольга Любіцева вважає, що: “Об’єктом географії релігій є духовна складова ноосфери, предметом — закономірності територіальної організації релігії в просторі й часі в певних природних і соціально-економічних умовах” [11, с. 18].
На нашу думку, предметом географії релігії є геопросторові форми функціонування релігії, що виникають в процесі її взаємодії з суспільним і природним середовищем. Виникає також питання про відношення географії релігій до інших галузей суспільної географії — економічної, політичної і, особливо, до соціальної і культурної. На наш погляд, географія релігій входить до складу географії культури. У складі останньої географія релігії займає центральне (основне) місце.
Література
1. Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського чина XVII–XX ст. // Записки ЧСВВ.— Рим, 1979.— Сек. І.— Т. XL.— XXIII + 217 с. + кар.
2. Григорович-Барский В. Странствования по святьім местам Востока с 1723 по 1747 г.—- Санкт-Петербург, 1885–1887.— чч. I—IV.
3. Джуджар Ю. Католицька церква візантійсько-слов’янського обряду в Югославії // Записки ЧСВВ.—Рим, 1986.— Сек. І.— Т. XLIV.— 200 с.
4. Заклинський Р. Географія Руси. Русь галицька, буковинська і угорська.— Львів: Просвіта, 1887.— 150 с. + кар.
5. Ковалів С. Українець на Великодні в Єрусалимі у 1113 році // Надсянська земля.— Перемишль, 1939.— ч. 6.— С. 2–3.
6. Ковальчук А. Структура географії релігії // Український географічний журнал.— Київ, 1998.— № 1.— С. 24–26.
7. Криндач А. Д. География религии как научное направление // Известия РАН. Серия географическая.— Москва, 1992.— № 3.— С. 63–69.
8. Кубійович В. Ще раз про церковні справи // Листи до приятелів.— Ньюарк, 1964.— кн. 7–8.— С. 13–20.
9. Кубійович В., Кулицький М. Адміністративна карта Галичини зі спеціальним узглядненням адміністративного поділу греко-католицьких єпархій. М 1:600 000.— Львів, 1934.
10. Кулицький М. Карта греко-католицької Львівської архієпархії. М 1:300 000.— Львів, 1935.